Прем’єра містичного 4-серійного детектива відбудеться 24 квітня о 19.40 на телеканалі 2+2
Головним героям серіалу «Злі духи» доведеться розплутувати клубок інтриг. Слідчий з Києва Маркіян Сич (Олександр Яцентюк) після поранення приїздить на реабілітацію в мальовниче карпатське село Ясени. Замість спокійного відпочинку він опиняється у вирі загадкових подій та долучається до розслідувань низки смертей. Місцевий дільничний Басюк (Олександр Ярема) хоче швидше закрити справу, а місцеві мешканці звинувачують у всьому злих духів. Маркіян з’ясовує, що всі довкола приховують правду, мають свої секрети та бояться говорити про минуле.
Художниця Олеся Бондар розкрила ТСН ексклюзивні деталі зйомок, розповіла, як створювалися містичні образи та які несподіванки виникали на майданчику.
Олесю, як готувалися до зйомок?
Це був кропіткий процес, ми з командою їздили в експедицію в Карпати, ретельно обирали локації. Я багато вивчала про гуцулів, спостерігала за місцевими мешканцями, їхнім побутом, зовнішнім виглядом, поведінкою, одягом, занурювалася в традиції. Ходила селами, фотографувала, як виглядають місцеві кафе, як облаштовані будинки мешканців. Спеціально для серіалу ми власноруч створювали багато реквізиту, підбирали деталі.
Як створювався образ містичної істоти Мари?
Особливо цікаво було працювати створенням образу цієї напівреальної, напівмістичної істоти. Мара з’являється в кадрі всього на кілька секунд, але її вигляд ми продумали до дрібниць, з художницями по костюмах, гриму. Ми створювали містичний образ, з національним колоритом, але без бісовщини й шароварщини. Важливо було зобразити його тонко, не перетнувши тонку межу та не повторюючи образи з інших стрічок. Звісно, ми довго сперечалися, але зрештою впоралися із непростим завданням.
Родзинкою Мари став великий красивий вінок з квітів, який я створила ще до зйомок серіалу, для фотосесії в етнічному стилі. Ми доповнили образ старовинним червоним намистом, а також символічним татуюванням на руках. А далі вже чаклували дівчата з гримом.
Образ мольфара, якого зіграв Олекса Городенко, як збирали?
Його створювала художниця по костюмах Ольга Кожина, а ми вже додавали деталі. Ідея образу мольфара йшла від режисера Дениса Тарасова. Він раніше бував в Карпатах та спілкувався зі справжнім мольфаром, тож він ставив завдання максимально точно передати цей образ, без гротеску й вигадок. По суті, ми відтворили реального персонажа: саме так він виглядав, так ходив, так розмовляв.
Правда, що спеціально для мольфара з нуля «створювалася» його хата?
Ми довго шукали відповідну локацію, але нам нічого не підходило, все виглядало якось музейно. Тому вирішили створити все самостійно в порожньому інтер’єрі: були лише дерев'яна підлога й білі стіни. Перед тим, як наповнювати цей простір, я багато досліджувала, як виглядають карпатські хати, мала нагоду бачити це під час експедиції.
Головною метою було створити реальне помешкання мольфара, але не скотитись в якесь середньовіччя. Все ж герой живе у наш час. Не буду розкривати всі карти, наведу лише кілька деталей: в його домівці ми створили домашній затишок з тканими килимами та сімейними фото – весільне фото його батьків чи баби з дідом. Це показує історію героя, зв'язок з предками. Також ми наповнили хату відповідним посудом, старовинними меблями, травами. Уважний глядач зможе побачити сушені жаби, заспиртовані гадюки… Деталі інтер’єру ми шукали на блошиних ринках, позичали в місцевих мешканців, шукали на реквізиторських складах… Наприклад, плетений кошик мольфара ми купили на місцевому ринку, такі місцеві плетуть десятиліттями.
Я дуже люблю деталі, і в цьому серіалі їх буде багато. В тому числі завдяки майстерній роботі оператора Андрія Поливаного-Бухтіярова.
Які містичні моменти виникали на майданчику?
Для мене магічними були ранки. Ще всі сплять, ледь розвидняється, чую: гупнули двері. Це оператор вже вийшов і запускає дрон, щоб піймати перше проміння сонця, оці неймовірні підсвічені хмари над горами. Це дійсно містика.
Під час знімань ще був такий цікавий момент: Марко йде вулицею і тут неочікувано сільські жіночки, в простому одязі, в хустках, женуть череду корів. Оператор одразу ж перевів камеру, зайшов просто в цю череду й зняв незаплановані, але дуже класні натуральні кадри.
Що давалося найважче під час зйомок?
Зйомки в горах, на скелях, у водоспаді – це вже виклик. Акторам, всій знімальній групі доводилося підніматися крутими схилами. Оператор в чоботях-забродах стояв у крижаній воді, а там ще течія сильна, слизьке каміння… Все було досить екстремально й небезпечно. Тож всі були максимально сконцентровані й підстраховували одне одного.
А загалом, це був один з тих проєктів, від якого я отримала естетичне задоволення, і про який я згадую і буду згадувати з величезним теплом. І з нетерпінням чекаю прем’єри.
Читай також:
