Багато хто з українців, особливо у великих містах на сході та в центрі, постійно ставить одне й те саме питання: чому у сусідів світло є, а у мене – ні?
Ці питання про справедливий розподіл електроенергії стало чи не найбільш обговорюваним на тлі постійних масованих обстрілів нашої енергетичної інфраструктури з бору рф.
Чимало людей помилково вважають, що електроенергію можна просто, як воду, рівномірно спрямувати в будь-який куточок країни. Але, на жаль, це зовсім не так.
Ключова проблема – не лише генерація, а й передача
Справа не лише в тому, чи виробляється достатня кількість струму. Справжня біда – у транспортуванні. Як стало відомо з пояснень Міненерго, ворог цілеспрямовано б'є не лише по електростанціях, а й по високовольтних «мостах» – лініях електропередач та автотрансформаторах, які з'єднують регіони. Ці вузли передачі – критичні.
«Внаслідок цілеспрямованих ударів та масового пошкодження об’єктів генерації на сході країни та пошкодження об’єктів системи передачі на ключових підстанціях НЕК «Укренерго», доступної пропускної спроможності електричних мереж недостатньо для передачі значної кількості електричної енергії з відносно «профіцитних» до «дефіцитних» регіонів країни», - повідомляє Міністерство енергетики України.
На Заході АЕС працюють. Вони виробляють достатньо потужності. Але магістраль до Києва пошкоджена і це – критично. Як наслідок, електроенергію фізично неможливо транспортувати на схід чи в центральні регіони. Вона виявляється «замкненою» в регіоні генерації, що й пояснює, чому у Львові чи інших західних областях світла більше.
Імпорт та АЕС: чому Захід у кращій ситуації
Не варто забувати, що всі наші АЕС розташовані на правобережжі, а основні потужності для імпорту електроенергії (це коли ми купуємо струм за кордоном) також зосереджені на західному кордоні.
І знову ж таки, саме вузькі місця в системі передачі, спричинені постійними ворожими обстрілами, унеможливлюють транспортування імпортованої електроенергії далі вглиб країни, залишаючи її в західних областях.
Робота на межі можливостей
Пошкодження відбуваються постійно. Це не завжди грандіозна ракетна атака; це можуть бути локальні обстріли в прифронтових зонах чи аварійні ситуації, адже наша енергосистема працює на межі можливостей.
«Різниця у графіках – це результат накладання багатьох факторів: від можливості генерувати електроенергію до її транспортування. Важливо усвідомлювати, що енергетики працюють на межі своїх можливостей, утримуючи баланс системи, яка працює в умовах безпрецедентних руйнувань», - йде мова у повідомленні Міненерго.
Читай також:
