Археологія вміє підкидати загадки. Так зване «відро Будди», виявлене в знаменитому кораблі-гробниці Осеберг ще на початку минулого століття.
Попри гучну назву, цей артефакт не має жодного стосунку до Східної Азії чи філософії просвітлення. Насправді це — вишуканий зразок кельтського мистецтва, який подолав сотні морських миль, щоб стати частиною останнього притулку двох знатних жінок.
За даними видання arkeonews, це дерев'яне відро, посилене бронзою, пролежало під землею понад тисячу років. Корабель Осеберг був буквально розчавлений вагою ґрунту та каміння, але цей крихкий предмет дивом зберігся майже цілим. Свою назву він отримав через бронзові фігурки чоловіка, що сидить у позі лотоса. Проте сучасний аналіз металу та стилістики розставив крапки над «і».
- Вік та походження.Відро виготовлено у VIII столітті, приблизно за 100 років до самого поховання.
- Матеріал. Тис (Taxus) – деревина, яка росте дуже повільно, що забезпечує її неймовірну щільність і довговічність.
- Географія. Об'єкт створили в кельтських монастирських майстернях на території сучасної Ірландії або Британських островів.
- Токсичність. Тис є природно отруйним. Це робило відро непридатним для зберігання води чи їжі, що підтверджує його виключно ритуальний або статусний статус.
- Стан. Попри напад грабіжників на курган у 953 році, відро залишилося в камері, хоча більшість дорогоцінних металів було викрадено.
Майстерність стародавніх ремісників вражає. Фігурки зі схрещеними ногами, які колись помилково вважали зображеннями Будди, є відлунням давніх кельтських ритуалів. Хоча на момент створення відра такі обряди вже відійшли у минуле, візуальний код зберігся в оформленні церковного чи елітного начиння.
Як цей предмет потрапив до рук вікінгів? Варіантів небагато. Це міг бути військовий трофей, здобутий під час набігу на монастир, або ж цінний дипломатичний подарунок між впливовими родинами. Вікінги були не лише воїнами. Вони активно торгували, укладали шлюби та обмінювалися знаннями з іншими культурами. Те, що відро не пустили на переплавку для прикрас, а зберегли в оригінальному вигляді, свідчить про його величезну цінність для власників.
Це відро — не просто старий посуд. Це доказ того, що світ раннього середньовіччя був набагато тіснішим, ніж ми звикли думати. Глобалізація існувала вже тоді, просто вона пахла солоною водою та тисовим деревом. Побачити легендарний артефакт на власні очі можна буде у 2026 році, коли в Норвегії відкриється новий Музей епохи вікінгів.
Читай також:
