Олег Блохін: "Грошей не заробив, але ім’я залишив"

У великому інтерв’ю у програмі Профтубол на 2+2 екс-тренер збірної України та київського Динамо Олег Блохін розповів, чим займається зараз та що думає про поточний стан київського Динамо та поняття “зірковості” у сучасному футболі.

─ Ви зараз дивитесь футбол? Які команди, чемпіонати?

Дивлюсь англійський чемпіонат, німецький. Український чемпіонат дивився, Динамо – Шахтар, мені не дуже сподобалось. Якось нудно. Динамо боялось пропустити, а Шахтарю ця гра не потрібна була. Мені так здалось.

─ Всі говорять, що у Шахтаря кращий склад.

Не знаю, може, стабільніший. Бо у динамо він постійно змінюється, зараз багато молоді прийшло. Просто мені не подобається, що молодь приходить та одразу зірками робиться. Для мене зірка – це коли футболіст якийсь проміжок часу показує стабільну гру, а не одну-дві гри.

─ Кажуть, зараз все менше і менше футболістів?

А вони до цього були? У наш час були, але вони ж не народжуються щодня. Але те що я зараз бачу, для них футбол це як розвага. Головне – підписати контракт та потрапити у Динамо або Шахтар. Все, це межа. Я, наприклад, давно казав, що Ярмоленко переріс Динамо, йому потрібно піти. Йому вже не цікаво у цьому чемпіонаті.

─ Ви як тренер Динамо готові були його відпустити?

Звичайно. Тренер може відпускати, може не відпускати. Але є клуб, який заробляє гроші. Це вже бізнес з одного боку. В українському чемпіонаті зараз є тільки Шахтар та Динамо. Інші борються за виживання. Не знаю, зараз 16 команд можна штучно створити, але що це будуть за команди.

─ Зараз часто у молодих футболістів проблема: перший контракт, перші гроші великі, слава.

Перший контракт – машину купив, життя вдалось. Купив Феррарі чи Мазераті, виїжджаєш, і всі дівчата твої. Життя на цьому не закінчується. Життя йде далі, жити потрібно не однією миттю. А завтра? Хто про тебе згадає? От я грошей не заробив, але залишив ім’я. Цього потрібно досягати.

─ Говорить багато людей, що вам гарно працювати зі збірною було.

Так. Я комфортно себе відчував там. У Динамо мені теж було комфортно, але я вважаю, що не вистачило часу. Зрозуміло, що я займав треті, четверті місця. Але іноді, щоб піднятися, потрібно спуститися. Визнаю, що я не дав результат. Будь-який тренер повинен давати результат. Чи впливало суддівство – так, впливало. Взяти тільки одну гру з Таврією. Але я не кажу, що було постійно упереджене ставлення. Так, десь у мене не вийшло, я не виконав задачу. Я знав, на що я йду. Розумів, якщо ні, то полетить голова.

─ Ви команду останню Динамо збирали самі?

Так, ми хотіли ще Мертенса купити, Ракитича. Я запропонував, мені відповіли: "Ні, що це за гравець". Запропонував Мбокані. Кажуть: "У нього характер". А зараз й Мбокані грає зі своїм характером. Він в першу чергу футболіст. От Беланда теж. Так, може, тут я неправий, бо багато було французькомовних. Але він сильний гравець. Тремулінаса взяли, але трохи не так перебудували під нього тактику, я не встиг. Всіх, кого я купив – Беланду продали, Ленса продали, Мбокані був у оренді, Тремулінаса продали, Драговича продали. Віду хто купив? Сидорчука хто привів? Всі забули. Наче я не працював взагалі. Але футболістів я купив хороших. Хоч щось я зробив. Мене прибрали за 10 хвилин до Кубка. Щось я зробив, значить, у цій команді.

─ Чому ви пішли зі збірної у київське Динамо?

Це завжди було моєю мрією. Дуже хотів. Але не вийшло, не зміг досягнути

─ Хочеться ще попрацювати?

Звичайно. Якщо вийде – добре. Якщо вибирати між збірною чи клубом… не готовий дати відповідь зараз.

Подробиці вражаючого інтерв'ю дивіться у Профутболі на 2+2!