Американські вчені провели експеримент, який тривав лише один день — і забули про нього...
Вони просто хотіли дізнатися, чи зможуть ховрахи допомогти природі оговтатися після масштабної катастрофи. Пройшли роки, і виявилося — не просто зможуть, а зробили те, що вважалося майже неможливим. Цей експеримент став дивовижним прикладом того, як природа може зцілити себе сама — якщо їй трохи допомогти.
У 1980 році сталося виверження вулкана Сент-Геленс у штаті Вашингтон. Вогненна лава, попіл і уламки накрили все живе навколо на багато кілометрів. Те, що раніше було квітучим лісом, перетворилося на мертву зону. Вчені розуміли: природі знадобляться десятки, а то й сотні років, щоб повернутися до життя.
Саме тоді група дослідників вирішила перевірити гіпотезу: а що, як ховрахи — ті самі маленькі гризуни, які риють нори у землі, — зможуть пришвидшити відновлення екосистеми? Адже, копаючи землю, вони могли б вивільнити родючі шари ґрунту, насичені мікроорганізмами, грибками та бактеріями — тобто тими, хто запускає нове життя у згарищі.
І ось, через два роки після виверження, вчені випустили кількох ховрахів на невелику ізольовану ділянку схилу. Тваринки порилися у пемзі всього один день, а потім їх відловили та забрали назад. Маленький експеримент — і крапка. Принаймні так тоді здавалося.
Та вже через шість років після того виявилося щось вражаюче: на місці, де побували ховрахи, з’явилося понад 40 000 рослин. У той час як ділянки навколо все ще залишалися млявими, позбавленими життя, тут усе квітло. Гіпотеза виявилася правильною: ховрахи реально прискорили природне відновлення.
- Але справжній сюрприз чекав на науковців значно пізніше.
Через 40 років після одноденного експерименту вчені знову повернулися до цієї ділянки. І були приголомшені: у місці, де колись порпалися ховрахи, мікробіологічне різноманіття — бактерій та грибків — виявилося більшим, ніж у старих лісах, які залишилися недоторканими! Тобто маленьке втручання тварин залишило не просто тимчасовий ефект, а тривалу екологічну спадщину, яка навіть перевершила очікування.
«Ми тоді просто перевіряли короткострокову реакцію. Хто б міг передбачити, що ви можете кинути ховрашка на один день — і побачити наслідки через 40 років», - згадує один із дослідників
Природа завжди знайде шлях — але іноді їй потрібно лише одне: маленький поштовх. Історія з ховрахами — не просто про експеримент, а про надію. Про те, що навіть у найбільш зруйнованому ландшафті є шанс на життя, якщо дати йому шанс.
Читай також:
