Астрономія нещодавно отримала унікальний «кадр», на який чекали десятиліттями. Космічний телескоп NASA «Габбл» зафіксував те, що раніше існувало лише в комп'ютерних моделях та теоріях: лобове зіткнення двох масивних об’єктів у системі зірки Фомальгаут.
Ця подія офіційно вважається першим випадком в історії, коли людство побачило наслідки подібного хаосу в реальному часі.
Фомальгаут розташований лише за 25 світлових років від нас. Це яскраве світило в сузір'ї Південної Риби, яке значно перевершує наше Сонце за потужністю та розмірами. Проте головна цікавість полягає не в самій зірці, а в тому, що відбувається навколо неї.
Історія почалася ще у 2008 році. Тоді вчені заявили про виявлення екзопланети Фомальгаут b. Вона стала справжньою зіркою преси, адже її вперше побачили у звичайному видимому світлі. Проте нові дані «Габбла» шокували команду дослідників. Об'єкт, який вважали твердою планетою, почав буквально розчинятися в просторі. Зараз вчені впевнені: це не планета, а гігантська хмара розпеченого пилу та уламків, що виникла внаслідок зіткнення. Її назвали cs1.
Нещодавно «Габбл» підкинув ще один сюрприз. Поруч із першою хмарою раптово спалахнула друга точка світла — cs2. Це означає, що ми стали свідками другого масштабного зіткнення за надзвичайно короткий період.
Дослідження, опубліковане у виданні NASA (з посиланням на журнал Science), наводить конкретні дані про цей космічний хаос:
- Діаметр об'єктів: тіла, що перетворилися на пил, мали розмір близько 60 кілометрів кожне.
- Популяція системи: за розрахунками вчених, у диску Фомальгаута обертається близько 300 мільйонів подібних астероїдів та планетезималей.
- Частота подій: стара теорія стверджувала, що такі зіткнення стаються раз на 100 000 років. Реальність виявилася іншою: за останні 20 років зафіксовано вже дві подібні події.
Чому це важливо для нас?
Головний дослідник Пол Калас із Каліфорнійського університету в Берклі наголошує, що система Фомальгаута зараз нагадує «природну лабораторію». Те, що ми бачимо там, відбувалося і в нашій Сонячній системі на етапі її формування. Проте для майбутніх місій це серйозне застереження. Пилові хмари настільки майстерно імітують вигляд планет, що телескопи наступного покоління ризикують помилитися у своїх звітах.
Читай також:
