Юпітер не перестає дивувати…
Над «Великою червоною плямою» Юпітера виявлено дивні, несподівані структури. Про це повідомило видання iflscience, посилаючись на дослідження, опубліковане в журналі Nature Astronomy. Вчені вже довгий час цікавляться верхніми шарами атмосфери Юпітера. Вони тривалий час вважалися спокійними та однорідними, за винятком полярних сяйв. Але нещодавні відкриття астрономів змінили це уявлення.
Телескоп Джеймса Вебба (JWST) показав складні структури над «Великою червоною плямою» — величезний шторм, який більший за Землю. Вчені виявили темні дуги та яскраві плями, видимі в інфрачервоному спектрі. Ці структури з'являються не через сонячне світло, а через турбулентні шари атмосфери Юпітера.
«Один із способів, як ці структури можуть з'явитися, — це гравітаційні хвилі, схожі на ті, що утворюються на пляжі. Ці хвилі виникають у глибоких шарах атмосфери і піднімаються вгору, змінюючи структуру верхніх шарів,— пояснив Генрік Мелін з Університету Лестера й додав – Ми думали, що цей регіон буде справді нудним, але виявилося, що він не менш захопливий, ніж північне сяйво».
Відкриття є результатом багаторічної праці. Спостереження були частиною програми Early Release Science (ERS) для JWST, оскільки вчені вже довгий час цікавилися верхніми шарами атмосфери Юпітера.
«Ця пропозиція ERS була подана ще в 2017 році, — розповів Імке де Патер з Каліфорнійського університету в Берклі. – Ми хотіли дослідити, чому температура над «Великою червоною плямою» виявилася такою високою. Але нові дані показали зовсім інші результати».
Команда планує продовжити дослідження з використанням JWST, щоб глибше зрозуміти верхні шари атмосфери Юпітера.
Читай також:
- Розсекречені архіви КДБ: москва готувала новий Голодомор, але вже планетарного масштабу?
- 3300-річний ханаанський корабель із вантажем випадково виявили на дні Середземного моря під час стандартних робіт
- 15-сантиметрова муміфікована істота, яку виявили на околицях Атакама, має позаземне походження
Фото: ESA/Webb, NASA & CSA, Jupiter ERS Team, J. Schmidt, H. Melin, M. Zamani (ESA/Webb)