Чому Олександр Усик не став футболістом?

Чемпіон світу в першій важкій вазі за версією WBO, номер один у рейтингу найкращих важковаговиків світу за версією авторитетного боксерського видання The Ring Олександр Усик у відвертому інтерв’ю для журналіста #FootballHub розповів, чому не склалося з футболом та як підтримував наших у матчі проти Хорватії.

– У 15 років ти міг стати футболістом, але не став. Чому?

У сім'ї не було грошей, щоб оплачувати тренування, поїздки, форму, добиратися кожного дня на тренування. А бокс був безкоштовний.

– Прикро було?

Звичайно! Я хотів грати! Я в основі грав завжди, навіть на заміну не сидів. Постійно грав весь матч, мене не міняли. Але я не шкодую, що так вийшло. Тому що це великий вид спорту – бокс. Я знайшов дуже багато друзів. Завдяки цьому виду спорту я досить рано виріс. Вже в 16-17 років я почав сам заробляти.

– На якій позиції грав?

Лівого півзахисника.

– Футбол вважається спортом №1 в Україні. А ти як гадаєш?

Як визначили, що спорт №1 у нас в країні – це футбол? Я не знаю, хто це визначив. Це, напевно, футболіст сказав.

– Спорт №1 в Україні, на твою думку, – це бокс?

Звичайно! Подивіться хоч Олімпіаду. У нас на Олімпіаду збірна України повезла 7 спортсменів. А медалі привезли 5 з них.

– Є команди, які виграють і по 25 медалей.

Яка команда виграє 25 медалей? Ось, наприклад, збірна України з футболу 25 золотих медалей коли-небудь привозила? З чемпіонату світу?

– На Олімпіаді у нас теж не було 5 золотих.

Було дві золоті медалі. На чемпіонаті світу було 4 золотих.

– У нас три Золотих м'яча: Шевченко, Блохін, Бєланов.

Клас! У нас чотири Олімпійських золота: Кличко, два у Ломаченка і Усик.

– За яку команду вболіваєш?

За "Динамо" давно вболіваю, дуже давно. 2001 або 2002 рік, "Таврія" грала з "Динамо" в Сімферополі, я грав за "Таврію" (за юнацьку команду), але вболівав за "Динамо". Мені ще хлопці говорили: "А чого ти не за своїх?" А мені ця команда подобається, я за неї вболіваю. Мені дуже подобався Шева, Ребров. Мені шалено подобалася їхня гра. "Динамо" – це команда з великим ім'ям, історична команда.

– Ти ж ходиш на футбол зараз. Чи подобається?

Не подобається. Я ходив на матч збірної проти хорватів. Перший тайм взагалі добре зіграли! А другий, таке відчуття, що розслабилися. Хлопці поруч сиділи, і один каже: "Піди до хлопців в роздягальню, поспілкуйся!" Тайм закінчився, ми пішли поїсти, повернулися, почалася гра. Вони хвилин 10 відіграли, цей хлопець обертається на мене: "А ти точно до наших ходив? Мені здається, ти ходив до хорватів".

– Я не зміг додивитися матч з хорватами, пішов раніше.

Я теж раніше поїхав. Бо не бачив далі сенсу. Вже перестали бігати, перестали грати. Я просто хочу бачити, що хлопці віддаються по-справжньому, віддаються за країну до кінця, бігають 90 хвилин і вже їм складно йти в роздягальню, тому що вони віддалися до кінця. Я думаю, що вони ще після гри можуть на хорошій дискотеці до 5 ранку видати, ще багато сил та енергії. Я вчора після тренування прийшов і перший заснув. Укладав спати дітей, але заснув раніше за всіх.

– Ти грав за команду ветеранів. Їх можна ветеранами назвати?

Ні! Сергій Нагорняк грає, ви знаєте, мені подобається цей характер, коли він починає зарубав. Я з ним в команді граю, з Єзерським. Хлопці – професіонали, не боїшся грати з ними, тебе ніхто "не копне" в ногу, не "виверне галик". Біжиш і можеш "в ніжку", як Артем – "трошки в ногу, трошки в м’ячик". Мені подобається з ними грати, вони профі. Я забиваю! Мені хлопці кажуть, так, йди вперед, ми будемо давати тобі. Але мені це не подобається. Люблю бігати, забирати, віддавати пас, отримувати, забивати. А ось так, просто стояти там на штанзі – це не моє!

Більше цікавого про життя та кар'єру Олександра Усика дивіться у відео!

Більше новин футболу шукайте на сайті #FootballHub або сторінках проекту в соціальних мережах Facebook, Instagram, Twitter і YouTube.