Іноді природа створює об'єкти, що переживають цілі політичні епохи. Коли цей гігант лише починав свій шлях, світ жив зовсім іншими новинами, а сьогодні ми спостерігаємо за його фінальними аккордами через об’єктиви найсучасніших супутників.
Легендарний айсберг A-23A, який понад три десятиліття залишався непорушним символом антарктичної міцності, офіційно перейшов у стадію неминучого розпаду. Свіжі дані від NASA підтверджують: час цього велетня вичерпано.
Сухі цифри та факти
Історія A-23A — це хроніка поступового зникнення.
- Початок шляху: 1986 рік (відокремлення від шельфового льодовика Філхнер).
- Початкова площа: близько 4000 км², що вдвічі більше за площу штату Род-Айленд.
- Поточний стан: на січень 2026 року площа скоротилася до 1182 км².
- Температура виживання: зараз об'єкт дрейфує у воді з температурою +3°C, що є критичним фактором для льоду такої структури.
Чому він «тане» на очах?
Супутник NASA Terra зафіксував на поверхні льодовика величезні блакитні озера. Це не просто гарна картинка, а симптом руйнації. Тед Скамбос з Університету Колорадо пояснив виданню NASA механізм просто: вода має велику вагу, вона затікає в тріщини та буквально розклинює лід зсередини.
Цікаво, що по краях айсберга утворився специфічний «вал», який нагадує рів навколо замку. Це результат фізичного вигину плити. Поки краї тануть на рівні ватерлінії, центральна частина випинається вгору, створюючи химерні форми, які ми бачимо на знімках з орбіти.
Ефект вибуху та «кладовище» айсбергів
Останні дослідження вказують на те, що всередині A-23A стався справжній гідродинамічний прорив. Науковець Кріс Шуман описав це у виданні NASA як «вибух»: тиск води на вершині став настільки високим, що пробив товщу льоду. У результаті тонни прісної води вирвалися назовні, утворюючи каламутні потоки навколо брили.
Зараз колишній гігант увійшов у зону, яку океанологи похмуро називають «кладовищем». Теплі течії та літнє сонце Південної Атлантики не залишають йому шансів.
Чому це важливо для науки?
Для дослідників, які спостерігали за цим об'єктом десятиліттями, його зникнення — подія символічна. Волт Мейєр із Національного центру даних про сніг та лід зазначає, що на поверхні айсберга досі видно смуги, сформовані ще сотні років тому, коли цей лід був частиною материка. Це жива історія планети, яка перетворюється на пару та воду.
Читай також:
