Сучасна людина сприймає бензопилу виключно як інструмент для лісозаготівлі, будівництва або розчищення садів.
Важкий гучний апарат асоціюється з суворою чоловічою працею або кінематографічними жахами. Проте реальна історія цього винаходу починається не в тайзі чи американських лісах, а в стерильних і водночас моторошних операційних залах Європи кінця 18 століття. Початково цей інструмент створили для… полегшення пологів.
До появи сучасної анестезії, антисептиків та кесаревого розтину важкі пологи часто ставали смертним вироком для матері або дитини. Якщо немовля застрягало в родових шляхах через неправильне передлежання або занадто вузький таз жінки, лікарі мусили діяти радикально. Тоді застосовували процедуру під назвою симфізіотомія — хірургічне розсічення хряща, що з'єднує лонні кістки, аби штучно розширити родові шляхи.
До другої половини 18 століття цю операцію виконували за допомогою звичайного медичного ножа та маленької пилки. Процес був тривалим, болісним і супроводжувався величезною втратою крові, що часто призводило до больового шоку або зараження.
Ситуацію змінили двоє німецьких медиків — Джон Пейткін та Джеймс Джеффрей. Зафіксовані історичні дані та медичні архіви Британського медичного журналу (British Medical Journal) свідчать, що приблизно у 1780-х роках вони розробили прототип першої ланцюгової пилки. Мета винаходу полягала виключно в тому, щоб прискорити процес зрізання кісткової та хрящової тканини, мінімізуючи час страждань пацієнтки.
Це була невелика ручна пилка з гнучким ланцюгом, на якому розміщувалися дрібні гострі зубці. Хірург крутив ручку ручного приводу, ланцюг рухався по колу, і це дозволяло значно швидше та акуратніше розпилювати кістку, ніж під час використання класичних поздовжніх пилок.
Упродовж майже всього 19 століття цей інструмент залишався суто медичним. Згодом його конструкцію вдосконалив берлінський ортопед Бернард Гейн, який у 1830 році створив остеотом — інструмент із зірочкою та ланцюгом, який використовували для трепанації черепа та ампутацій. Опис цього пристрою досі зберігається в історичних каталогах медичного обладнання Вюрцбурзького університету.
Трансформація медичного остеотома у звичний для нас інструмент лісоруба відбулася лише на початку 20 століття. У 1905 році американський винахідник Самуель Бенс запатентував першу електричну ланцюгову пилку для зрізання дерев, взявши за основу саме хірургічний принцип кола, що обертається. Пізніше, у 1920-х роках, німецький інженер Андреас Штіль (засновник компанії Stihl) розробив і запустив у масове виробництво пилку з бензиновим двигуном.
Сьогодні медицина відмовилася від таких радикальних та травматичних методів, замінивши їх безпечним кесаревим розтином. Колишній хірургічний інструмент повністю змінив свою кваліфікацію, перетворившись на головного помічника комунальників та будівельників, залишивши криваве минуле в підручниках з історії медицини.
Читай також:
