У Бретані, на узбережжі Франції, археологи натрапили на загадку, яка змушує переглянути уявлення про неолітичні суспільства...
Під водами біля Сени виявлено 120-метрову кам’яну стіну віком близько 7000 років, що могла бути частиною затонулого міста або складною системою для риболовлі.
Стіна, що зараз лежить під дев’ятьма метрами води, колись простягалася вздовж берегової лінії острова Сен. Її масивні кам’яні блоки загальною вагою понад 3300 тонн свідчать про організовану громаду, здатну працювати з величезними матеріалами. Середня ширина споруди – 20 метрів, висота – два метри, а великі гранітні моноліти, виставлені паралельними рядами, створюють враження системного планування.
Дослідники припускають, що споруда могла виконувати кілька функцій: слугувати дамбою, захистом від підняття рівня моря або рибною пасткою. Моноліти могли підтримувати «сітки» з гілок для лову риби під час відпливу, а сама стіна нагадує технологію спорудження бретонських менгірів, хоча передує їм на кілька століть.
Відкриття стало можливим завдяки геологу Іву Фуке, який під час аналізу радіолокаційних карт морського дна помітив неприродну пряму лінію. Підводні обстеження тривали кілька років, аж поки водорості не відкрили доступ до кам’яної поверхні. Археологи бачать у знахідці відголоски легенд про затоплені міста Бретані, зокрема Іс у затоці Дуарнене, та підкреслюють, що залишки давніх поселень залишили глибокий слід у пам’яті людських спільнот.
Ця стіна нагадує, що людські громади неоліту володіли високим рівнем організації та технічними навичками, які дозволяли їм будувати масштабні споруди. Вона не лише відкриває сторінку з історії, але й нагадує, що вода здатна приховати цілі цивілізації на тисячі років.
Читай також:
