Виконавиця ролі снайпера Нати у "Гвардії-2" поділилась враженнями від зйомок.
Вже 14 жовтня відома українська актриса знову з’явиться на екранах у ролі жінки-снайпера, яка після втрати коханого на Майдані вирішила піти на передову. Про труднощі роботи у чоловічому колективі, секрети акторської роботи та професійні мрії Ганна розказала у інтерв'ю для "Високого замку".
─ Якою побачать глядачі снайпера Нату у другій частині "Гвардії"?
Грати роль снайпера у акторській кар’єрі – це як витягти лотерейний білет. Я люблю свою героїню Нату, але у другій "Гвардії" вона змінилась. По-перше, іншою стала я і моє світовідчуття. По-друге, за пережиті півроку на війні Ната також сприймає світ інакше. Той, хто зустрічався зі смертю і вбивав сам, вже ніколи не буде колишнім. Іншими стають його очі. Відчуття помсти після втрати коханого у душі Нати згасло, на зміну йому прийшла надія. У героїні зароджується почуття до товариша по службі. Але не буду розкривати усіх таємниць.
─ Удруге зустрілись з акторами "Гвардії" вже як старі друзі?
При другій зустрічі з акторами, здавалось, ніби ми служили разом, просто розлучались ненадовго і знову зустрілись. Я дуже за ними сумувала. Мої чудові колеги між сценами допомагали носити, тягати, тримати зброю, з якою я постійно була у кадрі. Цього разу вона важила понад 10 кілограм. Спершу було непросто, але до кінця проекту я вже звикла до ваги.
─ Як єдиній дівчині на знімальному майданчику працюється серед чоловічого колективу?
Бути на майданчику єдиною жінкою – це увага, турбота, захист. Безумовно, це приємно, іноді навіть почуваюся королевою.
─ Ви граєте у театрі, знімаєтесь у "Гвардії", берете участь у інших проектах, як все встигаєте?
Одержимість професією надихає на нові справи і творчість. Зараз створила одну з найулюбленіших ролей у кіно – роль Агати Усковой у фільмі Олександра Денисенка за його ж чудовим сценарієм "Тарас. Прощання з пустелею". Цього року картина вийде на екрани. Ще одна моя улюблена роль – "Біси" Достоєвського, де я зіграла божевільну Кривоніжку.
─ Майже всі ваші героїні – жінки з трагічними долями...
За своє життя я зіграла дуже багато трагічних і драматичних ролей. У творенні образу дуже багато деталей – час, у якому живе герой, вік. Завжди намагаюсь зрозуміти людину, його етапи дитинства, мотиви, потреби і призначення. Важливо усвідомити найбільше бажання персонажа, шлях, яким він його досягає. І, звісно, пізнати себе через персонаж. Коли я граю, намагаюсь пережити чужу долю, переймаю чужий досвід, вчусь на болі іншої людини. Але перевтілення не завжди вдається легко. Потрібно полюбити того, кого ти граєш. Для цього існує театр, де можна подовгу відточувати свою майстерність. Колись навіть грала хлопців у театрі!
─ У вашому житті не так давно вібулись зміни.
Так, 31 січня я вийшла заміж! Тепер зустрічайте мене у кіно під новим прізвищем ─ Анна О̀гій. З чоловіком я познайомилась 13 років тому. Це сталось у маленькому містечку Апостолове, де я народилась. Тоді я ще не була відомою, і навіть не думала про акторство. За цей час ми пройшли чимало випробувань, труднощів. Але це була перевірка на міцність нашої сім'ї.
─ На момент зйомок другої "Гвардії" ви вже були заміжня. Як чоловік сприймав сцени кохання?
Це моя професія. Нелегко жити з актрисою. Але чоловік мене розуміє і довіряє. Часто він приїжджає на зйомки, аби підтримати мене. Одного разу режисер навіть ніяковів, коли у присутності чоловіка ставив задачі, котрі стосувались поцілунків у кадрі.
─ Як і де ви любите відпочивати?
Мій відпочинок і головна пристрасть – подорожі. Подорожуючи, я пізнаю себе. Об’їздила, напевно, всю Європу. Ніколи не забуду поїздку до Італії. Мені пощастило побачити цю країну у всій красі: від Мілана до Неаполя. Рим – місто кохання, там хочеться залишитися назавжди. Це місто захоплює. Там ти не відчуваєш плину часу, він застигає і п’янить. Окрема історія – це італійська кухня, справжня смакота. Також була в Іспанії і не можу забути прекрасну Барселону. В Україні також є надзвичайно гарні міста. З моїх улюблених це однозначно Львів. Недарма це українське місто називають "маленьким Парижем". Тут живуть мої близькі друзі. Я сюди приїжджаю, як додому. Якщо мені необхідно "перезавантажитись", одразу беру квиток Київ-Львів та їду. Маленькі вулички, колорит вечорів. Все таке знайоме та рідне. Тут я набираюсь сил. У цього міста є душа, і вона прекрасна.
─ Фільми, у яких брали участь, любите дивитись?
Свої картини проглядаю, але дається це мені, ну, дуже важко. Спостерігаючи за собою на екрані, бачу усі свої помилки. У такі моменти починаю себе критикувати, займаюсь так званим "самоїдством". Як істинний перфекціоніст, прагну до ідеалу. Довелось гарненько попрацювати над собою, аби дивитись на свої роботи як глядач. Кожна стрічка – це певний етап мого життя. Тому важливо бачити, якою я була, якою стала, і розуміти, якою стану. Мені цікаво відслідковувати свій розвиток і сприймати себе такою, якою я є.
─ У вас є досвід як і у театрі, так і в кіно. Де грати комфортніше?
Моя акторська біографія – це 12 років залежності від театру і кіно. Ця залежність росте з кожним днем. Моя гра – найщиріше вираження любові до світу. Я лише зараз починаю насолоджуватися "смаколиками" акторської кухні. Можу сказати, що актор має однакові принципи роботи як у театрі, так і в кіно. А от способи прояву у них різні. У будь-якому разі, мені комфортно і на сцені, і в кадрі. Це моє життя!
А прем’єра військово-патріотичної драми "Гвардія-2" відбудеться у День Захисника України в суботу, 14 жовтня о 20:20 на телеканалі 2+2
