Витривалість на межі самогубства: криворізький каскадер двічі надурив смерть

Загублений світ

Це коштувало йому зламаних кісток і місяців реабілітації…

Якось ми розповідали про шістдесятирічного екстремала Стіва Джастера із США. Чоловік стрибнув з бетонного мосту, тікаючи від копів і все заради відео. А ось одними із лідерів найекстремальніших націй світу стали – українці. Окрім того, що у нас існує професія, яка входить до найекстремальніших у світі, в нашій країні живуть ще і справжні відчайдухи.

«Моя спеціалізація – авто- і мото- трюки. А у звичайному житті я працюю водієм пасажирських перевезень», - розповідає не лише каскадер, а й рекордсмен книги Гіннеса Олександр Турчанінов. Але щоб, вписати своє ім’я серед рекордсменів, чоловікові знадобилось кілька років і балансування між життям та смертю.

2003 року, спроба поставити рекорд закінчилася переламаним тілом, довгим та болісним лікуванням з реабілітацією, а ще – набутою фобією висоти. І саме останнє стало найважчим випробуванням для каскадера, якому доводиться постійно з нею стикатися.

Яким, не менш екстремальним, способом Олександр боровся з фобією висоти? Чому, у день коли здійснилася його мрія – стати рекордсменом, каскадер знов опинився між життям та смертю? Що сталося цього разу? Про екстремальні захоплення водія із Кривого Рогу – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Не пропусти програму «Загублений світ» в ефірі телеканалу 2+2 з понеділка по четвер, о 16:50!

Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей. 
02092026
Уявіть римський бенкет: навколо столу лежать гості, спираючись на лівий лікоть, слуги подають страви, а вечеря триває годинами...