У хмарі міститься від 500 до 2 000 тонн води: як і чому такі важкі хмари не падають нам на голови?

Загублений світ

А дані від НАСА вказують на зниження висоти хмар…

Мало кому відомо, що вода в хмарах може важити стільки ж, скільки й реактивний лайнер. Однак, чому вони не падають на нас? Розгадка цього феномену лежить у складному танці природи, де вітри та теплові потоки грають ключову роль.

Кожна хмаринка, яка зависає над нами, є невеличкою армією часточок та кристаликів льоду. А вага цих хмар вражає, в середньому у звичайній хмаринці – 500 тонн води, а от у грозовій міститься і 2 000 тонн!

Проте природні баланс сил не дає цьому всьому впасти нам на голову. Нагріте сонцем повітря розширюється і піднімається вгору, захоплюючи з собою мікроскопічні крапельки води. Така взаємодія створює пласку основу хмари, де нагріте повітря та кристали води утримують одне одного. А от сильні вітри, що тиснуть хмари вгору, допомагають утримувати їх у повітрі.

Але чи можуть хмари колись вирватися та впасти? Виявляється, такі сценарії дуже рідкісні, але все ж таки існують. Хмари, що падають, потребують особливих умов, коли повітряні потоки опускають їх донизу.

Важливо зауважити, що дані від НАСА вказують на зниження висоти хмар, в середньому на 30-40 метрів протягом останніх десяти років. Це може вказувати на зміни в атмосферних умовах. Чи суттєво вплине це на клімат, поки невідомо.

Неймовірну добірку відео із рідкісним явищем, коли хмари падають на землю, знятих у різних частинах світу, дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Також не пропусти щопонеділка о 17:00 на 2+2 виходять прем’єрні випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», присвячені українцям – нації незламних і нескорених, що гідно виборюють своє майбутнє.

Дивись також:

Офіційна радянська історія роками малювала картинку «зразкового порядку» під час виїзду мешканців Прип’яті. Але документи та свідчення очевидців відкривають зовсім іншу реальність. 
Іноді, щоб здійснити археологічний прорив, не потрібно споряджати експедицію в Єгипет. Достатньо просто почати копати льох на власному подвір'ї. Саме так сталося у 1965 році в селі Межиріч, що на Черкащині. 
Коли ми чуємо слово «бункер», уява малює вогкі бетонні коридори глибоко під землею. Проте ставка «Вервольф» під Вінницею була влаштована інакше. 
До 2016 року вчені були переконані: морські рептилії — іхтіозаври — зазвичай не виростали довшими за три метри. Це були вправні, але порівняно невеликі мешканці океанів. Проте…
14052026
Двигун може виглядати «залізним», але його стан часто залежить не від великих поломок, а від дрібних щоденних звичок...