Кубер-Педі: підземне місто, де люди живуть у гармонії з екстремальними умовами

Загублений світ

Будівництво під землею давно стало не лише вибором людства, а й способом пристосування до екстремальних умов…

Від природних катаклізмів до економічних переваг — є безліч причин, які спонукають людей створювати підземні міста. Одним із таких унікальних місць є Кубер-Педі — невелике містечко у Південній Австралії, де життя під землею стало нормою.

Кубер-Педі відоме як світова столиця опалів. Тут знаходиться близько третини всіх світових запасів цього коштовного каменю. Наприкінці 19-го століття, після золотої лихоманки, австралійські гірники з’їжджалися сюди в пошуках удачі. Вдень вони працювали у копальнях, а вночі облаштовували собі житло прямо під землею.

Причиною такого вибору стала сувора погода. Температура в цьому регіоні часто перевищує 40°C, а піщані бурі можуть тривати днями. У таких умовах комфортно жити можна лише під землею. До того ж підземне життя економніше: у будинках постійно зберігається прохолода влітку й тепло взимку, тож немає потреби у кондиціонерах чи обігрівачах.

«Кондиціонер тут не потрібен. Я б сказав, що в нашому місті близько тисячі підземних осель, і щонайменше півтори тисячі людей живуть під землею. У нас 5 підземних церков, у нас є підземні мотелі, тут є дивовижні підземні будинки, багато спалень, підземні майстерні. У нас під землею все дуже-дуже добре», – розповів місцевий житель Енді Шилс.

А ще тут немає проблем із розширенням житлової площі. 

«Раніше, коли в когось народжувалась дитина, ми з хлопцями брали в п’ятницю пару компресорів, кілька відбійних молотків, і звісно, кілька ящиків пива. І до вечора неділі ми виривали печеру, цементували підлогу, і все — кімната для дитини готова», – додає Енді.

Кубер-Педі — це місто, де люди поколіннями працюють у гірничій галузі й навчилися жити у гармонії зі своїм середовищем. Місцеві жартують, що народилися вже з кайлом у руках, але саме це дозволяє їм жити там, де інші навіть не зможуть вижити.

Чи стануть підземні міста майбутнім для людства? Які ще несподівані способи адаптації знаходять люди у найсуворіших умовах? Детальніше про це - у сюжеті проєкту «Загублений світ»!


Читай також:

Запах свіжого сіна, мерехтіння зірки на палиці та гучні голоси, що лунають з порога. Для нас це звична картина свята. Здається, що весь християнський світ святкує Різдво однаково, але це велика помилка. 
Океан тут не просто вода, а дихання самого життя. Полінезія завжди була для мандрівників чимось більшим, ніж просто набором екзотичних островів з картинки. 
Зимові свята в Україні — це завжди про особливий настрій, запах хвої та, звісно, магічні звуки, що лунають з кожного двору. 
Океан — це не просто вода. Для когось це безкінечна синя пустеля, але для капітана Найноа Томпсона це живий організм, який вміє говорити. 
Лікарська ковбаса була символом радянського достатку…
23122025
Анонси 2+2
У п’ятницю, 26 грудня, о 18:20 в ефірі — видовищний художній фільм «Кінг Конг» Пітера Джексона...