Дороги з рослин і води: як живуть мешканці Мехгалая в Індії, де цілий рік дощить?

Загублений світ

У 21 столітті там неможливо побудувати аеропорт, а люди не намагаються висушити речі…

Вам дуже спекотно чи холодно в офісі? Вас не влаштовують затори на дорогах, у яких доводиться стояти годинами? Чи вас може дратує забагато людей у автобусах у години пік? Тоді вам варто поглянути на людей, які мешкають у індійському штаті Мехгалая. Там вони, наприклад, навіть вже не намагаються висушити речі, бо там цілий рік йде дощ. А коли небо на декілька годин розвидняється, вода опускається туманом. Це – земля водоспадів, але побачити їх вдається не кожному.

«Я проїхав кількасот кілометрів, щоб побачити сім тутешніх водоспадів, але не бачу жодного – такі густі хмари», - розповів блогер Анкіт Бхатіа.

Через неймовірну хмарність у Мехгалая навіть у 21 сторіччі немає жодного аеропорту – літаки просто не змогли б приземлитися. Проте мешканці винайшли власний, неповторний, спосіб діставатися до потрібних місць і водночас створили місце мрії для тисяч туристів. Місцеві зауважили, що завдяки постійним дощам коріння тут проростає за лічені дні, тож вони сплітають молоде гілля каучукових дерев та бамбук і вже через кілька дощів можна користуватися абсолютно безкоштовною живою дорогою.

А от мешканцям сусіднього Непалу про таку дорогу доводиться лише мріяти. Чому – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Дивись також:

Військовослужбовці 58 окремої мотопіхотної бригади оприлюднили кадры з командно-спостережного пункту (КСП) свого стрілецького батальйону. 
Дослідження популяції койотів у американському Чикаго принесло науковому світу результати, які змусили переглянути базові принципи поведінки диких хижаків. 
Взаємодія людини з дикою природою часто базується на хибних романтичних уявленнях. В іспанській Барселоні ця ілюзія перетворилася на гостру міську проблему
22082026
Майже вісім кілометрів під поверхнею Тихого океану панують умови, які здаються непридатними для життя: абсолютна темрява, температура води трохи вище нуля та колосальний тиск...
Архітектурні злочини проти української спадщини часто чинилися під виглядом «благочестивого оновлення». Михайлівська церква у Переяславі, збудована у 1743–1750 роках, є видатним зразком українського бароко.