20 лютого — дата, що запеклася в пам’яті української нації як день найвищої самопожертви. Машиніст тепловоза, автомеханік, водій-пенсіонер. Вони не були супергероями з фільмів. 104 життя. 2 500 постраждалих. Серед них — 17-річний Назар Войтович, який щойно почав жити, і 73-річний Яків Зайко, який бачив усе, крім такої жорстокості.
Ці цифри — не просто статистика, а ціна нашого права бути собою. Коли беззаконня стає офіційним курсом держави, опір стає єдиним можливим обов'язком громадянина.
Усе почалося як мирний протест молоді під стелою Незалежності, які прагнули, щоб Україна не змінювала свого курсу в Європу, адже розуміли, що не хочуть повертатися в пострадянське минуле. Але замість діалогу влада обрала кийки та кулі.
Перші сутички з «Беркутом» стали шоком. Учасник Революції Гідності Віктор Твердохліб здригається, згадуючи ті хвилини:
«Це неможливо описати. І ридання, і крики — у мене досі у вухах ці жіночі голоси. Справжня істерика навколо. Найстрашніше було потрапити в їхні (беркут - прим) руки. Мені здавалося, що своє я вже віджив, але бачити, як вони знущаються з людей — ось що було справді моторошно».
20 лютого ситуація перейшла межу людського розуміння. Весь урядовий квартал став багряним. Метро зупинилося, в’їзди до Києва заблокували, а місто фактично опинилося в стані неоголошеної війни. У центрі столиці працювали… снайпери.
Співачка та активістка Руслана Лижичко, яка провела на Майдані сотні годин, називає цей період найтяжчим випробуванням у житті:
«Коли хлопці гинули на Інститутській, було очевидно — вони робили це щиро. Можливо, не кожен знав, що його вб’ють, але всі розуміли ступінь небезпеки. Атмосфера була неймовірно важкою. Я кричала зі сцени: «Не йдіть туди, працюють снайпери!», але гучності колонок просто не вистачало. Вони не чули. Цей момент безсилля пережити було найважче».
Наступ силовиків нагадував сплановану пастку. Майданівців свідомо виманювали на відкритий простір. Сотник першої сотні Андрій Янченко пояснив логіку тих подій як військову стратегію на знищення:
«Це була класична операція. Вони спровокували нас на атаку, відтягнули сили прямо на лінію вогню снайперів і почали просто розстрілювати. Зазвичай після такого противник тікає, і його зносять остаточно. Але цього етапу вони не дочекалися. Наші хлопці не побігли назад. Ми виносили поранених, виносили вбитих, але стрій тримався».
Герої Небесної Сотні першими прийняли на себе удар системи, яка намагалася зламати український дух. Вони вистояли ціною власного дихання, залишивши нам країну, за яку варто боротися.
Як Герої Небесної сотні зупинили насильство та про покарання винних у тих страшних подіях дивись у випуску проєкту «Загублений світ»:
Loading...
Читай також: