У ньому акторка знову постане в образі яскравої жінки. У відвертому інтерв'ю Катерина поділилася як візуалізація та «дошка бажань» допомогли їй отримати роль мрії в історичному проєкті, що її здивувало в роботі з відомим режисером Семеном Горовим та як вона вчилася битися та їздити верхи для ролі у «Виговському».
Ти якось розповідала, що завжди мріяла знятися в історичному кіно. А яка епоха тебе приваблювала?
Я мріяла про красивий проєкт із красивими сукнями, балами, інтригами. Але я ж не просто так мрію: у мене є дошка бажань — дуже люблю візуалізувати свої мрії. І от на ній в кінці січня 2025 року я повісила свій портрет в історичному вбранні — сама зробила колаж і написала на ньому KOZAKS. І щоранку прокидалася і, перебуваючи в «стані альфа» — коли ти наче прокинувся, але твоє тіло та мозок ще сплять, — починала мріяти. Для будування планів «стан альфа» — ідеальний час. І от за три місяці мене запросили на проби пригодницького серіалу з робочою назвою «Виговський», події якого розгортаються на початку XVII ст. та розповідають про молоді роки Івана Виговського.
І ти, напевно, навіть не здивувалася цьому запрошенню?
Був великий кастинг, на роль пробувалося багато акторок. Та я була впевнена, що буду там. Я просто розумію, як все це працює на енергетичному рівні: тож якщо я по-справжньому цього забажала, все буде.
А режисер Семен Горов брав участь у затвердженні тебе на роль?
Тут цікава історія. Мене спочатку пробували на роль Віталіни (доньки Кошового) і паралельно на Оксану (доньку сільського голови та кохану Виговського). І мені подобалася саме вона. Тож я вирішила взяти аскезу на роль Оксани: відмовилась від солодкого на 30 днів — і ще підкріпила намір малюнком на дошці бажань. За тиждень мені сказали, що на Віталіну мене вже не розглядають — тільки на Оксану, бо режисер побачив мої проби й сказав, що це моя роль.
Ой, скоро почнуть називати тебе відьмою!
Ні-ні, ворожити я не вмію. Але керувати силою думки можу. Я для цього багато над собою працюю, щоб тримати себе в балансі й не втрачати оптимізму. Коли в мене було мало проєктів, я багато часу цьому приділяла.
Ба більше: я розійшлась із хлопцем, тож треба було виходити на новий рівень. А коли ти краще розумієш себе і те, як працює Всесвіт, легше жити.
А в конфлікт із режисером ти можеш вступити?
Режисерам, до яких я йду на проєкт, я довіряю. А якщо чогось не розумію, починаю ставити питання. Я можу щось пропонувати, імпровізувати, але на майданчику останнє слово за режисером.
А як на зніманнях «Виговського» ти ладнаєш із Семеном Горовим — режисером-метром?
Семен для мене відрізняється від багатьох режисерів насамперед своїм постійним творчим пошуком. Йому подобається те, що він робить, подобаються актори, і він у творчому пориві весь час щось додає від себе.
І мене це дуже підкуповує, бо це — імпровізація, живі реакції. І така натхненна атмосфера заряджає акторів, тому я приємно вражена.
А що, крім «Виговського», в тебе в роботі?
Роботи, на щастя, багато. Нарешті в Україні почали знімати фільми про сильних жінок. Бо до війни жінки в нашому кіно зазвичай були якимись жертвами — бідна, нещасна, приїхала звідкись, і всі її пригнічують. А зараз почали з'являтися сильні героїні. Моя Оксана у «Виговському» — сильна жінка, яка на рівних зі своїм коханим стоїть за своє село. Це про те, що навіть за часів козацтва в Україні не було слабких жінок. Українки такі — можуть і чоловіка вишикувати, як їм треба. (Усміхається.)
Чула, що для ролі Оксани ти спеціально вчилася битися та їздити верхи?
Це правда. Я тішуся, коли на проєктах перед зніманням є репетиції, коли репетирують бійки чи складні сцени. І от на «Виговському» репетиції є. Бо без них актору складно: навіть якщо ти вчився в театральному, без практики побудувати й запам'ятати схему бійки одразу важко. А на репетиції ми не обмежені в часі й на майданчик виходимо готові. Зі мною займається легенда українського каскадерства Назар Майборода, тому за трюки, а їх в серіалі багато, я спокійна.
Що ж до верхової їзди, то я брала приватні уроки, бо мені потрібно було навчитись риссю мчати в кадрі. Знайшла тренера і займаюсь. Нещодавно режисер мене похвалив і сказав: «Це вже рись, можемо пробувати». Та коли фільмування завершиться, я не припиню вчитися, бо мені поки страшно забрати руки від сідла. Та я не з полохливих: якщо сказала, то навчусь ідеально їздити на цій конячці!
У серіалі «Виговський» ти одягнена досить сексуально: корсет, декольте… Водночас в одязі повно етнічних мотивів. Хто вигадав таку Оксану?
Мені дуже подобаються всі наряди, які створює художниця з костюмів Ірина Жураковська. А особливо те, якою є моя фігура в її корсетах — у мене їх за фільмом цілих три. Я за свій образ Оксани дуже вдячна, бо коли бачу себе в моніторі, думаю: «Вау, невже це ми в Україні знімаємо такий класний проєкт?» Картинка просто голлівудська! Загалом у нас дуже красиве кіно виходить, бо художник-постановник Сашко Тетерін неймовірно креативний, творчий і відповідальний. Він на майданчику кожну деталь вибудовує. Та й Горов прискіпливо ставиться до загальної картинки.
До речі, для життя ти теж обрала образ рокової красуні — декольте, спідниця-міні, підбори, макіяж. Не втомлюєшся такий образ підтримувати?
Ні, бо це на голову не впало. Це якось йшло з юності, і я давно звикла до того, що просто гуляю, а до мене постійно хтось підходить знайомитись. У мене був один залицяльник, з яким ми вийшли якось на прогулянку, і він дуже некомфортно почувався, дорікав мені весь час: "Не можу з тобою поряд ходити, ти постійно в центрі уваги!" А я до цього звикла. Та коли ви спитали, я задумалась: а може, дійсно моя зовнішність багато уваги до себе привертає? Та в моїй професії це наче і непогано — чому ні?
Не повірите, але в повсякденному житті я не сильно фарбуюсь. Може, для фотосесій якихось або коли з подругами виходжу, щоб пофоткатись класно — тоді можу нафарбуватись і стати на підбори. Але моє взуття — це кросівки й кеди: я дуже люблю багато ходити.
Якщо в мене вихідний, то вдень проходжу кілометрів 15 мінімум. Люблю гуляти Києвом.
А де тебе можна зустріти в столиці, коли ти йдеш свої 15 км?
Обожнюю Ярославів Вал та Золоті ворота, люблю Пейзажку та Воздвиженку… Мені до душі старовинний Київ. Коли я дуже втомлююся на зйомках, можу пізно ввечері піти туди гуляти. Бо в центрі міста є певна енергія, яка мені підходить.
Як Катерина Файн до тридцяти років встигла здобути три вищі освіти? Чому не працює в театрі, а віддає перевагу кіно? Як згадує свою першу головну роль у великому кіно? Чи хотіла стати співачкою і де любить відпочивати? Про це все – читай в інтерв’ю акторки для видання ТиКиїв.
Читай також: