Вона була не просто художницею, а символом непокори. Разом із однодумцями вона відкрито говорила про Биківню, місце масових поховань жертв НКВС. Це був злочин проти мовчання, який радянська влада не пробачала.
Алла Горська стала обличчям київського руху опору 1960-х. В 1964 році вона створила вітраж для Червоного корпусу Київського університету — із зображенням сумної України-матері, яку обіймає Шевченко, — влада розцінила це як «ідеологічно хибний твір», що стало знаком – її мистецтво вважали загрозою.
«Аллу прослуховували, переслідували, викликали на допити. Вона знала, що за нею стежать, — і не ховалася. Навпаки, ходила на суди дисидентів, писала скарги до уряду, ставила підпис під відкритим «Листом протесту 139», - розповів дослідник історії Акім Галімов.
Для жінки того часу це був акт неймовірної сміливості, а для радянської системи — зухвалість, яку треба було покарати.
«28 листопада 1970 року Алла Горська вийшла з дому й не повернулася. Її тіло знайшли з ознаками насильницької смерті в підвалі будинку свекра, а його самого – мертвого на залізничних коліях неподалік. Слідство списали – вбивство на «побутовому підґрунті» і самогубство винуватця, – розповів Акім Галімов. – Справу було шито «білими нитками». Нікого не хвилювало, що чоловік похилого віку фізично не міг завдати такого точного удару і що положення його тіла могло вказувати, що його тримали силою. Справу закрили, але всі знали — це була розправа влади».
Побоюючись, щоб похорон Алли Горської не перетворився на мітинг протесту, КДБісти провели з більшістю друзів покійною попереджувальні розмови. Мовляв, не хочете втратити роботу, не ходіть на цвинтар.
Про ці попереджувальні розмови знав і Василь Стус, але це не зупинило його. Що він зробив на цвинтарі, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
- Перша в СРСР публічна акція проти політиків влади: як українець Василь Стус кинув виклик режиму?
- Вчитель без майбутнього у вишиванці серед шахтарів: як Василь Стус відстоював українську ідентичність?
- Василь Стус і його студентський мовний бунт: історія одного запитання, яке поставило на вуха радянський інститут