Замість гнітючого сховища нацистське керівництво звело посеред українського лісу об'єкт, який більше нагадував сучасне закрите котеджне містечко. Про комфортний побут окупантів, таємниці місцевого казино та справжнє призначення басейну розповів дослідник історії Акім Галімов та військовий історик Андрій Швачко.
Життя під маскувальною сіткою Територія ставки була максимально впорядкована. Тут проклали якісні асфальтовані доріжки, а навколо звели будинки, що вдень зникали з поля зору пілотів союзної авіації. Для маскування використовували не лише сітки, а й штучні дерева на дахах споруд.
Увечері ж лісова територія перетворювалася на яскраво освітлену зону. Як зазначає Андрій Швачко, на архівних фотографіях зафіксовані високі вуличні ліхтарі, ідентичні тим, що стоять у сучасних містах.
«Проїжджаючи трасою між Вінницею та Бердичевом у 1942 році, можна було побачити сяйво навколо зони безпеки. Хоча вдень лісосмуга приховувала об’єкти згори, ввечері тут усе світилося», — пояснює історик.
Басейн: протипожежна безпека чи відпочинок?
Одним із об’єктів, який найкраще зберігся до наших днів, став басейн. Тривалий час були суперечки щодо його призначення. Згідно з німецькими військовими стандартами, такі резервуари будували в кожній частині насамперед для гасіння пожеж або навіть для миття коней. Проте «вінницька чаша» мала свої особливості.
«Цей басейн був зроблений як протипожежний резервуар. Але в мемуарах за 1942 рік згадується неймовірно спекотне літо. На фотографіях ми бачимо навіть спеціальний трамплін та драбинку, щоб зручно вилазити з води. Тож у ньому плавали. І плавали саме офіцери», — розповідає Андрій Швачко.
Акім Галімов підтверджує: конструкція не просто існувала на папері, а й сьогодні перебуває у стані, що дозволяє оцінити масштаби інженерної думки того часу.
Офіцерське дозвілля: казино та пожежа від недопалка
Окрім тренувань та нарад, на території ставки працював так званий «офіцерський клуб», який виконував роль їдальні та місця для неформального спілкування. Але ймовірно це було «казино».
«Будинок офіцерів мав подвійну функцію. По-перше, харчування. По-друге, у вільний час вони мали там збиратися та спілкуватися», — зазначає історик Андрій Швачко.
Дослідники зауважують, що у мемуарах важко знайти підтвердження гучним пиятикам — нацистська верхівка ретельно оберігала свою репутацію і намагалася не залишати свідчень про компрометуючу поведінку. Проте сухі факти говорять самі за себе: за деякими даними, будівля казино одного разу повністю згоріла. Причина виявилася банальною і зовсім не героїчною — кинутий кимось із офіцерів недопалок.
Більше цікавого про те, які плани були у Гітлера на Україну і що диктатор шукав на наших землях, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: