У 1936 році радянський археолог Теодосій Мовчанівський, працюючи в Інституті матеріальної культури української Академії наук, вирішив зберегти святиню, яку влада хотіла знищити. Він сховав у підвалі Софії Київської нетлінне тіло митрополита Рафаїла Заборовського, чиї кістки радянський режим вважав «непотрібними».
Як зазначає історик Ігор Нетудихаткін, археолог мав глибоке духовне коріння: його батько був священником, а сам Теодосій навчався в духовних закладах:
«Мовчанівський розумів, що має справу не просто з історичною пам’яткою, а з місцевим святим, якого кияни глибоко шанували. Оглянувши гробницю, він замурував її, а знахідки не вказав у документах, тим самим убезпечивши реліквію».
Однак за рік після цієї події, у 1937-му, його розстріляли за сфабрикованим звинуваченням у причетності до «української націоналістичної організації». Це стало частиною ширшої кампанії проти українських археологів.
Після вбивств Мовчанівського та його колег дослідження українських пам’яток перейшли до російських фахівців, зокрема Михайла Каргера. Його експедиції фактично пограбували Київ. Цінності, знайдені у Софії Київській, такі як ковчег із мощами святого Пантелеймона та інші артефакти, вивезли до Ленінграда «на реставрацію». Ці предмети більше не повернулися в Україну.
Історик Нетудихаткін припускає, що саме Каргер міг донести на Мовчанівського, адже пізніше він критикував його роботи, використовуючи ті ж аргументи, які були в доносах.
Більше цікавого про Софію Київську – у сюжеті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: