Таємниці київських підземель: в печерах Києво-Печерської лаври ховали свої скарби вікінги? 

Справжня історія

Києво-Печерська лавра – це не лише духовний центр, а й місце, овіяне незліченними легендами та містичними історіями. 

Проте, серед численних переказів, є один, що особливо захоплює уяву – про скарби варягів, заховані у її найдавніших підземеллях. 

«Якщо ми хочемо дізнатися з чого взагалі починалася Києво-Печерська лавра, то нам потрібно звернути увагу на Варязькі печери, тому що вони найдавніші», - каже дослідник історії Акім Галімов.

Ці унікальні підземелля носять назву Варязьких з часів Київської Русі, і саме вони є найстарішою частиною печерної системи Лаври. Назва «Варязькі» не випадкова. 

«Варязькі печери називаються так тому що за деякими переказами тут зупинялись варяги, тобто вікінги, був такий великий шлях торговий з варяг у греки», - розповів начальник науково-дослідного відділу історії Києво-Печерської лаври та музейництва Роман Качан.

Варягами, або ж вікінгами, у стародавньому світі називали мешканців скандинавських країн. «Шлях із варягів у греки» – це був не просто маршрут, а справжня артерія тогочасного світу. Цей найбільший торговий водний шлях виник наприкінці 9 століття. Він простягався на цілих 3000 кілометрів – від околиць сучасного Стокгольма та Балтійського моря (яке тоді називали Варязьким) аж до Константинополя (нинішнього Стамбула). Величезна частина цього шляху проходила саме землями Київської держави, вздовж річки Дніпро.

Зрозуміло, що такий масштабний торговий маршрут вимагав зупинок, і Київ був одним із ключових пунктів. Роман Качан підтверджує цікаву деталь: 

«Варяги тут плавали, зупинялись і нібито в цій печері навіть переховували свої скарби». 

Достеменно невідомо, чи це лише красива легенда, яка передається з покоління в покоління, чи реальна можливість знайти втрачені скарби? Одне можна сказати напевно: історія Варязьких печер та їхній зв'язок зі скандинавськими мореплавцями робить Києво-Печерську лавру ще більш загадковою та привабливою для дослідників та шукачів пригод. 

А що в Києво-Печерській лаврі ховала москва, дивись в проєкті дослідника історії Акіма Галімова:

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.