Чому Україна не змогла втримати Крим у 2014 році? Це питання, яке багато років ятрить душу кожного українця. Часткову відповідь на нього дало інтерв’ю, яке дослідник історії Акім Галімов взяв у генерал-майора Сергія Кривоноса – людини, яка фактично стояла біля витоків створення Сил спеціальних операцій та Сил територіальної оборони в Україні.
«Сергій Кривонос — досвідчений військовий, чия особиста відвага підтверджена обороною Краматорського аеродрому у 2014-му та Київського аеропорту «Жуляни» у 2022-му. Він не лише військовий теоретик, а й практик, який ніколи не втрачав своїх бійців, натомість завдаючи значних втрат ворогу. З 2016 по 2019 рік він був першим заступником командувача ССО, а згодом працював заступником секретаря РНБО», - зазначив Акім Галімов
Генерал-майор чітко стверджує: сценарії відбиття російської агресії існували в Генштабі задовго до початку окупації. Він пояснив, що військові готувалися до різних варіантів розвитку подій. Ці плани розроблялися ще з середини 2000-х років.
«Ще середині 2000-х були опрацьовані дії Збройних Сил в різних варіантах, в тому числі і якщо будуть якісь намагання захопити території без відкритого оголошення війни з боку рф. Були визначені військові частини, які могли це зробити. Це, наприклад, певні частини високомобільних десантних війсь, сухопутних військ, частини повітряних сил. І це все було опрацьовано з урахуванням їхніх бойових можливостей», – пояснив Сергій Кривонос.
Проте ця ідеалістична картина військових планів наштовхується на реальність, свідком якої став сам Акім Галімов. Дослідник історії на початку березня 2014 року поїхав до Криму, щоб знімати там фільм, і побачив ситуацію зсередини.
«Я ночував в частині морпіхів Феодосії разом з військовими. І хочу вам сказати, що вони не були готові. Там ніхто не був», – поділився Акім Галімов.
Це вагомий контраргумент. Однак генерал Кривонос тут робить важливе уточнення, яке розкриває внутрішню неоднорідність української армії на той момент.
«Я не можу говорити за морпіхів. Я можу говорити за своїх десантків та спецназівців. За них я можу говорити», — відповів Сергій Кривонос.
Його слова свідчать: окремі підрозділи були, ймовірно, у зовсім іншому стані готовності, ніж, наприклад, морська піхота. Ключовий момент у цій історії — відмова керівництва дати хід бойовому розпорядженню.
Сергій Кривонос розповів, що особисто, згідно з усіма напрацьованими планами, склав бойове розпорядження. Він приніс його тодішньому начальнику Генерального штабу генералу Володимиру Замані.
«Чому в свій час генерал Замана, який на той момент був начальником Генштаба, не підписав бойове розпорядження, питання достатньо складне, – розповів генерал-майор. – Я особисто ходив до нього бойовим розпорядженням, яке сам писав відповідно тих планів, які були опрацьовані. Він відмовився підписувати».
Ця відмова — це лінія, яка розділила потенційну оборону Криму від його окупації. Також Сергій Кривонос дав чітку відповідь з військової точки зору на запитання Акіма Галімова, чи були в України тоді сили та засоби, щоб утримати Крим?
«Абсолютно! Тому що я був присутній на допитах деяких полонених росіян, які приймали участь в певних кримських подіях. Вони розповіли, що в них був чіткий наказ – якщо українці почнуть проявляти рішучість і активність, операція згорталася», — заявив Сергій Кривонос.
Чому ж генерал Замана не підписав бойове розпорядження? Хто дав можливість проросійським бойовикам швидко перегрупуватися і укріпитися? Як виникли котли в Іловайську та Дебальцевому? Про це і навіть більше дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: