Здається, вони стали невіддільною частиною історії Східної Європи. Але що криється за цими гучними словами? Чи дійсно українці, білоруси та росіяни є одним народом? Давайте розберемося, як наукова гіпотеза перетворилася на потужну ідеологічну зброю.
Спільна колиска для всіх слов'ян
Чимало сучасних істориків та науковців вказують на те, що міф про «триєдиний народ» є відгомоном радянської та ще давнішої, імперської історіографії. Відомий блогер, автор YouTube-каналу «Vox Veritatis», історик і співавтор підручників з історії України Віталій Дрібниця детально пояснює це:
«Коли мова заходить про ідею «спільної колиски», варто розуміти, що це прямий відголосок радянської історіографії. Саме вона наполягала на міфі про «спільну колиску трьох братніх народів»: російського, українського і білоруського. Проте, з наукової точки зору, цей міф не витримує жодної критики. Археологічні слов'яни — а історичні згадки про них з’являються лише в VI столітті — є спільною колискою для всіх слов’янських народів, а не лише для східних. Це стосується не тільки українців, білорусів і росіян, а й західних та південних слов'ян: чехів, поляків, словаків, лужицьких сербів, сербів, хорватів, чорногорців, македонців тощо. Таким чином, будь-які спроби обмежити цю «колиску» лише трьома народами — росіянами, українцями та білорусами — є історично необґрунтованими. Спільне походження, про яке говорять, є надбанням усіх слов'янських народів».
Отже, ідея про спільне походження слов'ян є науковим фактом, але Російська імперія вирвала її з контексту, щоб створити міф, зручний для своїх цілей.
Наукова класифікація, яка стала ідеологічним міфом
Ключ до розуміння цієї маніпуляції лежить у XIX столітті, коли в Європі активно розвивалися нові наукові дисципліни, зокрема історична лінгвістика та етнологія. У 1837 році чеський учений Павел Йозеф Шафарик опублікував свою працю, в якій, спираючись на новітні дослідження, уперше поділив слов'янські народи на три великі групи. Він керувався мовною подібністю та територіальним розташуванням.
Однак ця наукова класифікація, як пояснює дослідник історії Акім Галімов, була лише спробою систематизувати знання. Вона не означала, що народи всередині однієї групи є одним народом. Те, що українці, білоруси та росіяни мають схожі мови та жили поруч, свідчило про спільні історичні контакти, а не про спільну національну ідентичність.
«У Російській імперії науковий поділ слов'ян на групи перетворили на інструмент ідеологічної пропаганди. Те, що українців, білорусів і росіян Шафарик відносив до однієї східної групи слов'ян, почали подавати не як мовну або географічну ознаку, а як доказ їхньої етнічної єдності та історичного братерства. Таким чином, чисто наукову класифікацію використали для створення міфу про триєдиний народ», — пояснює Акім Галімов.
Епоха пропаганди
Ідеологія «триєдиного народу» стала основою російської політики. Її активно використовували, щоб виправдати загарбницькі війни, асиміляцію та утиски національних меншин. Це було зручним поясненням, чому Україна та Білорусь повинні залишатися у складі Російської імперії, а згодом — Радянського Союзу.
«Це абсурдна концепція - пкаже Акім Галімов. - Все одно, що хтось запропонував би сьогодні об'єднати поляків, чехів і словаків у триєдиний народ. Мовляв, вони ж західні слов'яни мають споріднені мови ій живуть поруч. Але така ідея від самого початку не має під собою ані історичних, ані культурних підстав. У цих народів різні мови, різні держави, різна історія. Вони воювали між собою, мали різних союзників, належали до різних релігійних конфесій. І головне - жодному із них не спаде на думку називати себе одним народом лише через те, що вони західні слов'яни».
Більше про таємничу сторінку нашої історії до Русі дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: