Таємниця, яка століттями бентежить вчених та вірян: чому тіла святих у Києво-Печерській Лаврі не піддаються тлінню? 

Справжня історія

Ця унікальна загадка робить Лавру не просто історичною пам'яткою, а справжнім феноменом, що кидає виклик сучасному розумінню.

Києво-Печерська Лавра, що височіє над Дніпром, здавна притягує до себе погляди. Але серед усіх її дивовижних історій, найінтригуючою, безперечно, є та, що пов’язана з її підземними ходами. Саме там, у лабіринтах печер, спочивають тіла святих, які, за словами очевидців, не піддаються звичайному процесу розкладання.

«Тут лежать, по факту, тіла святих, і вони реально не тліють, тобто вони перетворюються на мумії», – стверджує дослідник історії Акім Галімов.

Проте, варто зауважити, що термін «мумія» тут не зовсім коректний. Церква його не визнає, і ця полеміка тягнеться ще з XVII століття.

«В передмові до першого друкованого видання Патерика 1661 року, там був такий трактат «О нетлінії мащей». Там пишеться, що багато католиків, іновірців, порівнюють тіла наших святих з єгипетськими муміями, але це не так. Тому що єгипетські мумії оброблені клеєм, смолами, ліванськими, а у нас все тільки завдяки Божій благодаті. Тобто це така давня дискусія», - пояснив начальник науково-дослідного відділу історії Києво-Печерської лаври та музейництва Роман Качан. 

Це підкреслює глибоку різницю між штучно збереженими тілами єгипетських фараонів та феноменом Києво-Печерської Лаври, який церква пояснює виключно божественним втручанням.

Що ж тут відбувається з точки зору фізики? Чи є особливий клімат або ґрунт, який сприяє такому збереженню? 

«Я не можу так дати відповідь. Справа в тому, що не всі рештки тут нетлінні. Якби це був клімат, гігроскопічний ґрунт, як раніше за часів атеїзму розповідали, тоді б всі тіла тут би висихали. Можливо, це дійсно Божа Благодать», - обережний у своїх висновках Роман Качан. 

Ця заява лише поглиблює таємницю. Якщо б справа була лише в кліматі печер, то всі тіла, що там знаходяться, мали б зберігатися однаково. Однак, вибіркове нетління тіл лише посилює відчуття чогось надприродного.

«Можна вірити, можна не вірити. Це справа кожного, але те, що тут відбуваються деякі речі, які нам сьогодні з точки зору сучасної науки важко пояснити – це факт. Можливо, ми зможемо це пояснити колись у майбутньому», – підсумовує Акім Галімов.

Більше про унікальну святиню України дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз: 

Читай також:

Те, що театрали та кінорежисери роками називали «магією сцени» або внутрішнім перемикачем, насправді є чітким та дещо лякаючим фізіологічним процесом.
Перші години після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС чітко оголили головний принцип радянського керівництва — захищати честь мундира, навіть коли навколо плавиться пресований графіт і зашкалюють дозиметри. 
У 1960-х роках бразильський режисер Аугусто Буал вирішив повністю змінити правила театрального мистецтва і переніс сцену туди, де її ніхто не очікував побачити. Він створив так званий «невидимий театр». 
07052026
Згідно із законом збереження енергії, вона нікуди не зникає, а лише змінює форму.
Сьогодні сцена перетворюється на простір, де цифрові технології та інженерія працюють нарівні з режисером, щоб викликати у глядача максимальний емоційний відгук.
Коли ми говоримо про аварію на ЧАЕС, то часто згадуємо помилки персоналу чи фатальний збіг обставин під час експерименту. Проте справжня причина трагедії була закладена в фундамент станції ще на етапі креслень.