Якби не одна людина та її несподіване рішення. Нещодавно в інтерв’ю досліднику історії Акіму Галімову історик-релігієзнавець і науковий співробітник інституту історії Церкви Українського католицького університету Володимир Мороз розкрив цікаві подробиці того, як звичайний провінційний монастир перетворився на архітектурну перлину світового рівня. Виявляється, за цим стоїть не лише віра, а й величезні гроші та радикальна зміна світогляду однієї з найбагатших постатей того часу.
У XVIII столітті в Почаєві господарювали василіяни — чернечий орден греко-католицької церкви. Саме тоді монастир почав активно розбудовуватися. Але для великого будівництва потрібен був справді потужний фінансовий тил. Ним став граф Микола Василь Потоцький. Це була надзвичайно колоритна і неоднозначна постать.
«Потоцький походив із заможної римо-католицької родини, проте в 1759 році він зробив крок, який здивував багатьох сучасників. Граф прийняв східний обряд — візантійсько-руський, або, як ми кажемо сьогодні, став греко-католиком. Оскільки дітей у нього не було, усі свої величезні маєтки він вирішив спрямувати на розбудову монастирів», - розповів Володимир Мороз.
Згідно з опублікованим заповітом Потоцького, у нього була чітка програма підтримки багатьох обителей, але саме Почаїв став його головною пристрастю. Як зазначає Володимир Мороз, цей інтерес не мав нічого спільного з прагматизмом чи пошуком вигоди.
«Це було глибоке світоглядне рішення людини, яка хотіла залишити після себе щось величне», - зазначив історик.
Завдяки ресурсам Потоцького василіяни отримали можливість реалізувати амбітний проект. На місці старої церкви Святої Трійці, яка була в чотири рази меншою за нинішню споруду, з’явився грандіозний собор Успіння Пресвятої Богородиці. Це була справжня революція в камені.
Сьогодні, дивлячись на фасад собору, ми бачимо результат роботи кращих майстрів того часу. Відомо, що внутрішнім оздобленням займався талановитий юнак з Уманщини — Лука Долинський.
Цікаво, що в Почаївській лаври зберігаються неймовірні реліквії такі як, наприклад, стопа Богородиці, цілюща ікона або нетлінні мощі. Більше про них – в проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: