Ми звикли до строгих ликів на дереві, але для наших предків полотном могла стати навіть риба. Як розповів у своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов, такі артефакти — не просто примха митця, а цілий пласт нашої культури, тісно пов’язаний із чумацтвом. Чумаки були не просто перевізниками солі, а справжніми першовідкривачами, які привозили з далеких доріг дивовижні традиції.
Дослідники припускають, що моду на «риб’ячий іконопис» могли завезти паломники зі Святої Землі. Там такі речі зустрічалися частіше. Проте саме в Україні цей стиль набув особливого, майже містичного значення.
«Окремі дослідники вказують на те, що саме ця ікона на сомі могла бути привезена чи то чумаками, чи то паломниками. Самі ж чумаки замовляли подібні ікони, написані на сушеній камбалі», — розповідає Акім Галімов.
Дорога через степ була небезпечною. Нападники, хвороби, виснажлива спека — ризики чекали на кожному кроці. Тому чумаки шукали особливого захисту. Ікона на сушеній камбалі ставала для них головним оберегом у возах. Цікаво, що до дерева ставлення було простішим. Була стійка віра: святиня, створена на рибі, має куди більшу силу, ніж аналогічна на дошці.
Чому ж саме риба стала основою для сакрального живопису? Відповідь криється в основах віри.
«Бо риба — один із найдавніших християнських символів», — пояснює Акім Галімов.
Більш детально про ці унікальні артефакти, а також – про реальних чумаків і про те, для чого їм потрібні були ось такі сильні обереги, розповів у своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов:
Читай також:
- Львів у вогні: хто такий Чеслав Мончинський, і як він вплинув на українсько-польську війну 1918-1919 років?
- Битва за Львів 1918-1919 років: як поляки «проспали» місто, і чому не вірили у протистояння України?
- Секретна логістика Листопадового чину: хто забезпечив українців кулеметами у конфлікті 1918-го?