Революція Гідності – це не лише київський Майдан. Дослідник історії Акім Галімов наголошує, що мітинги проти політики Януковича та його проросійського курсу охопили майже всі регіони. У Донецьку, як згадувала журналістка Катерина Жемчужникова, перші збори біля пам'ятника Шевченку були скромними.
«Нас було четверо, – розповіла вона виданню «Свідомі». – Ми співали гімн, розмовляли, а вже наступного дня завдяки соцмережам зібралося понад 300 людей».
Аналогічна ситуація склалася і в Луганську. Волонтерка Юлія Красильникова ділилася спогадами з сайтом «Музей революції Гідності»:
«Спочатку ми збиралися невеликою групою, співали українські пісні, розгортали прапори. Це була така душевна атмосфера».
Однак, проукраїнські збори викликали реакцію представників «Партії регіонів», тієї самої лідером якої був Віктор Янукович. Вони почали організовувати мітинги на підтримку свого президента.
«Автобусами звозили людей, роздавали прапори та транспаранти з гаслами «Донбас за стабільність», «Донбас підтримує президента», – розповідає Галімов.
На початку 2014 року ці мітинги переросли в антимайдан, як його тоді назвали. Але, як зазначає дослідник історії, спочатку мало хто сприймав їх серйозно:
«Здавалося, що це просто тимчасові збори».
Проте, вже у квітні 2014 року невелика група людей захопила Донецьку обласну адміністрацію та проголосила створення «ДНР». Незабаром аналогічні події відбулися і в Луганську, де було проголошено «ЛНР».
«Спочатку ці невизнані утворення здавалися абсурдом, але росія вже понад 10 років підтримує їх фінансово та військово», - підкреслив Галімов.
Як і чому це сталося в Донецьку і Луганську? Чи міг хтось зупинити цей Кривавий наступ росії? І чи таким люди, які натхненно махали прапорами ДНР і ЛНР, бачили тоді своє майбутнє? По це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: