«Головний» небіжчик: як у серці Києво-Печерської лаври опинилася могила людини, яка нищила Україну?

Справжня історія

Успенського собору Києво-Печерської лаври свого часу перебудовували за кошти гетьмана Івана Мазепи. 

Тут спочивали князі Великого князівства Литовського і Руського, тут знайшов свій останній спочинок видатний полководець Костянтин Острозький. Відвідувачі цей ведичний храм очікуєш побачити простір, де кожен сантиметр дихає українською історією. Але реальність зовсім інша: центральне, найпомпезніше місце на першому поверсі собору займає могила людини, яка поклала життя на знищення України. Йдеться про російського маршала Петра Румянцева-Задунайського. Він був ідеологом ліквідації української автономії та брав безпосередню участь у знищенні Запорозької Січі.

Як так сталося, що лютий ворог українських традицій самоуправління перетворився на головного «героя» Лаври? На це питання відповіли генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», історик Максим Остапенко та дослідник історії Акім Галімов.

Петра Румянцева-Задунайського поховали в Успенському соборі у 1797 році, а вже у 1805 році його сини замовили величний і помпезний монумент. Він мав здалеку заявляти кожному: тут лежить господар цих земель. Маршала зобразили у стилі античної традиції, що було улюбленим трюком російських ідеологів.

У розмові з Акімом Галімовим історик Максим Остапенко пояснив логіку таких дій:

«Це один з російських імперських діячів, який, власне, долучився і зробив величезний внесок в знищення української автономії, в тому числі, і Запорозької Січі. Це людина, яка була ідеологом знищення власне українських традицій в самоуправлінні і насадженні всіх імперських наративів, які несла Російська імперія для України».

На пам'ятнику його зобразили в античній традиції – так росіяни намагалися показати спадковість між Російською імперією і більш ранніми часами Римською імперією, Візантійською імперією. 

Тривалий час біля поховання висіла ще й спеціальна табличка, яка буквально змушувала українців схиляти голову перед загарбником. Текст на ній звучав максимально пафосно та зверхньо: 

«Напис на табличці промовляв: «Внемли Рос! Перед тобою гроб Задунайського!». Зараз цього напису, слава Богу, вже нема», - розповів дослідник історії Акім  Галімов. 

Найбільший парадокс полягає навіть не в тому, що Російська імперія ховала своїх генералів у загарбаних святинях. Дивні речі відбулися за часів сучасної України. Коли підірваний у часи Другої світової війни Успенський собор відбудували, першим монументом, який вирішили реставрувати всередині, став саме пам'ятник Румянцеву-Задунайському.

«Як не парадоксально, але саме йому першому було відновлено пам'ятник в Успенському соборі Києво-Печерської лаври після відновлення самого собору. Це було абсолютно свідомо зроблено вже в 2000-х роках», — наголошує Максим Остапенко.

У часи, коли країна мала б відроджувати пам'ять про Мазепу чи Острозького, у головному храми країни знову виростили імперський маркер. І, на жаль, у Києво-Печерській лаврі це поховання далеко не єдине. 

Більше вражаючих відкриттів про те, як імперські привиди досі ховаються у головних українських святинях, дивіться у проєкті Акіма Галімова:

Читай також:

Сьогодні відрізнити реальні кадри від роботи штучного інтелекту стає критично складно навіть для досвідчених користувачів. 
Найяскравіші народні меми народжуються абсолютно спонтанно, прямо на вулицях міст під час звичайних вуличних опитувань. 
У світі, де корпорації витрачають мільярди на створення ідеального контенту, всесвітню мережу може підкорити щось абсолютно примітивне й безглузде.
Брати наші менші здатні за добу зібрати більше переглядів, ніж світові знаменитості за місяць, при цьому абсолютно не докладаючи жодних зусиль. Вони просто існують у кадрі, залишаючись самими собою.
Іноді найкращі комедійні сценарії створює саме життя, особливо коли йдеться про дітей. Їхня здатність безпосередньо та щиро реагувати на навколишній світ завжди привертала увагу дорослих. 
18092026
Земна поверхня постійно змінюється, але більшість таких процесів відбувається настільки повільно, що людина не може їх побачити...