Нам роками нав’язували образ Одеси як міста, де на кожному розі грабують, а контрабандисти керують вулицями. Але якщо відкласти сценарії художніх фільмів і відкрити сухі архівні звіти, картинка змінюється кардинально.
Дослідник історії Акім Галімов у своєму новому проекті наводить факти, які навряд чи сподобаються фанатам «бандитського» романтизму. Виявляється, статус Одеси як головного осередку злочинності — не більше ніж вдало розкручений бренд, що не має нічого спільного з реальною статистикою.
Поки легенди про Одесу ширилися імперією, справжній кримінальний жах відбувався у столицях. Аркадій Кошко, який на межі XIX та XX століть очолював московську розшукову поліцію, залишив по собі цілком конкретні цифри. Лише за один день у москві фіксували понад тисячу крадіжок. Знаменитий Хітровський базар був настільки небезпечним місцем, що туди остерігалися заходити навіть озброєні правоохоронці.
Не відставав і Санкт-Петербург, де діяли професійні банди «ведмежатників» (зломщиків сейфів). Найцікавіше, що керували цими угрупованнями часто колишні представники влади. А титул міста з найвищим рівнем насильницьких злочинів взагалі тримав Ростов.
Для багатьох стане несподіванкою, але Київ наприкінці XIX століття був значно небезпечнішим за Одесу. За даними того ж Аркадія Кошка, рівень злочинності в українській столиці втричі перевищував середні показники по імперії. Причини були банальними: гострий дефіцит патрульних на вулицях та тотальна корупція в поліцейському апараті.
Одеський історик Олександр Бабіч, який зараз захищає Україну в лавах ЗСУ, проаналізував дані дослідження проекту «Decization» за 2024 рік. Звіт статистичних відомостей про засуджених за 1913 рік остаточно ставить крапку в питанні «бандитської мами».
«Загальна кількість засуджених стосовно кількості містян в Одесі була майже вдвічі меншою, ніж у Нижньому Новгороді, і значно поступалася Баку та Казані. Навіть якщо ми візьмемо категорію дрібних кишенькових крадіїв, то і тут лідером була зовсім не Одеса, а Нижній Новгород», — зазначає Акім Галімов.
Звичайно, Одеса не була ідеальним містом. Між 1885 та 1907 роками злочинність тут зросла майже у п'ять разів. Проте для портового міста, яке розвивалося шаленими темпами, це був нормальний показник, що не виходив за межі загальноімперської норми.
Сплеск криміналу під час Першої світової війни та революції також не був локальною особливістю — це була загальна трагедія всіх великих міст того часу.
Тож тут виникає логічне запитання: чому ж тоді саме Одеса асоціюється з бандитизмом? Відповідь на нього і шукав дослідник історії Акім Галімов. Те, що він знайшов, реально дивує:
Читай також: