Багато хто був впевнений, що Антоній розкопав печери в Києві, там усе життя молився і там же й помер. Проте він, на жаль, став жертвою політичних інтриг, які вирували в часи Київської Русі.
«Антоній належав до чернецтва, грецькою мовою це ісихазм. Це вчення вважається найбільш містичним у християнстві, яке передбачає пошук Божої енергії всередині себе, але з повною відмовою від земного життя. Для цього, в принципі, Антоній і жив у печері, щоб не було зовнішніх подразників. Там іде практика, яку можна порівняти з медитацією та йогою. З такими людьми у злі жарти завжди грає політика, бо вони не можуть мешкати самі по собі та знаходитись у невідомості. Коли населення знає про існування таких людей, їх вважають вже фактично за життя святими, до них ідуть брати благословення. Зрозуміло, ідуть і князі», — розповів історик та науковий співробітник національного заповіднику «Чернігів стародавній» Олег Масюта.
У Київській Русі XI століття християнство швидко набирало популярності, а чернецтво ставало все більш поважним. Ченці вважалися носіями особливих чеснот, їхнє життя в молитвах та праці було прикладом для наслідування. Антоній, як засновник Києво-Печерського монастиря, користувався беззаперечним авторитетом. Його аскетичне життя та духовна мудрість приваблювали не лише простих людей, а й знать, і навіть князів.
Однак навіть такі шановані особистості, як Антоній, не могли уникнути впливу політичних інтриг, що вирували в ті часи. Історія переїзду Антонія до Чернігова тісно пов'язана з драматичними подіями. У 1076 році київський князь Ізяслав, син Ярослава Мудрого, порушив хресну клятву, схопивши та ув'язнивши свого супротивника, полоцького князя Всеслава. А коли вчергове звернувся до Антонія за благословенням, чернець відмовив йому, вважаючи його відступником від Бога за порушення клятви. Антоній передрік князю поразку, яка дійсно скоро спіткала Ізяслава.
«Він взагалі хотів розігнати Києво-Печерський монастир. Тогочасний керівник Феодосій домовився з чернігівським князем, щоб той дав прихисток Антонію і той погодився. Коли Антоній прибув до Чернігова, то обрав це місце (Чернігівські печери), викопав собі тут невелику келію, в якій і оселився», — пояснив Олег Масюта.
Переїзд Антонія до Чернігова не був випадковим. У чернігівського князя Святослава був свій розрахунок: він прагнув поборотися зі своїм старшим братом Ізяславом за київський престол. Присутність такої впливової духовної особи, як Антоній, значно підсилювала авторитет Чернігівського князівства.
«Якщо підсумувати, виходить, що Антоній у той момент був дуже відомим, дуже впливовим і майже святим, його авторитет був незаперечним, але два князі між собою використали його», — зазначив дослідник історії Акім Галімов.
Хоча Антоній прожив у Чернігові менше року – незабаром князь Ізяслав передумав і запросив ченця назад до Києва – навіть за такий короткий час його перебування залишило значний слід. Саме Антоній започаткував у Чернігові традицію чернецтва, проклавши шлях до створення величних підземних комплексів, які ми знаємо сьогодні як Чернігівські печери.
Більше про дивовижну історію Чернігова часів Київської Русі дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
- Коліївщина – українська та польська пам'ять: погляди істориків на криваве повстання 18 століття
- Загадки кривавого повстання XVIII століття: що таке Коліївщина та чому про неї говорять досі?
- Перевершував Париж: яке українське місто часів Русі було справжнім гігантом і змагалося за першість лише з Києвом?