Християнство на Русі було імпортоване з Візантії і органічно проросло саме в українських землях, сформувавши наші традиції та свята, які ми зберігаємо донині. І поки Київ у XI столітті вже жив повноцінним церковним життям, на землях нинішньої росії ситуація виглядала, м’яко кажучи, інакше. Нещодавно дослідник історії Акім Галімов звернув увагу на факти, які ставлять жирну крапку в суперечках про те, хто був першим.
Християнство тут, у серці Русі на берегах Дніпра, стало частиною повсякденності для онуків тих, хто заходив у воду за часів князя Володимира. Це був природний процес. Віра вкорінилася там, де була прабатьківщина слов’ян. Але що далі на північний схід, то темнішою ставала історія.
Ті самі «ісконні» території Ростовського, Суздальського та Муромського князівств, відомі як Заліся, зустрічали нову віру не дзвонами, а сокирами. Уявіть собі: минуло понад століття після Хрещення Русі. У Києві стоять величні храми, працюють скрипторії, вирує державне життя. А в диких лісах Залісся язичники продовжують заповзято нищити місіонерів.
Документальні свідчення вказують на трагічну долю київського ченця Кукші.
«На початку XII століття він вирушив на річку Оку, щоб принести світло віри в глухі провінції. Замість вдячності чи хоча б діалогу, місцеві племена язичників відтяли йому голову», - розповів Акім Галімов.
Це був їхній «теплий прийом» християнства через сто років після того, як воно стало офіційним у столиці.
Правда буває незручною, особливо для тих, хто звик будувати ідентичність на чужому фундаменті. Території, які сьогодні називають себе «оплотом православ’я», колись були найбільш затятими ворогами цієї самої віри, вбиваючи тих, хто ніс її з Києва.
А які ще існують міфи про хрещення Русі? Про це більш детально розповів у своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов:
Читай також: