Історія його появи схожа на голлівудський сюжет: аби звести шедевр, довелося повністю зруйнувати першу будівлю 1861 року, що дала старт залізничному сполученню в Україні. У 1904 році на її місці постала нова, значно більша споруда, що вражала не лише архітектурою в стилі модерну, але й інноваціями, які зробили її найпередовішою на континенті.
«Ззовні сьогоднішній Львівський вокзал більш-менш зберіг архітектуру тих часів, а ось інтер'єри всі вже советські, – розповів Роман Патик, директор музею історії Львівської залізниці. – Тоді – у 1904 році – це був найгарніший, найпередовіший в конструкціях вокзал всієї Європи того часу».
Головною «родзинкою» інтер'єрів була небувала технологічність. Усі сталеві конструкції куполів на вежах пофарбували... люмінесцентною фарбою!
«Вона вдень набирала світло, а вночі зеленкавим світлом все освітлювала всередині», — пояснює Патик.
Крім того, у 1904 році Львівський вокзал мав свою власну енергетичну установку, тобто свою електрику! Це дозволило впровадити ще одну дивовижну на той час технологію:
«На вокзалі було 70 електричних годинників, які працювали від єдиної матриці. Вони всі як один показували час. І це, нагадаю – весна 1904 року», — підкреслює директор музею.
Сучасні системи опалення та вентиляції були в пріоритеті для комфорту пасажирів. Про жодні пічки чи дим не могло бути й мови: на вокзалі працювало парове опалення. А про інновації у сфері енергозбереження свідчить цікава деталь, що збереглася досі.
«На виході із будівлі вокзалу ще збереглися реберцевидні вставки в дверях. Коли навесні 1904 року ви заходили в будівлю вокзалу, то через них вас обдувала завіса з теплого повітря. Це були тогочасні енергозберігаючі технології», — говорить Роман Патик.
Абсолютно всі приміщення Львівського вокзалу вентилювалися примусовою електричною вентиляцією. Вокзал був справжнім «легеневим» центром, де свіже повітря циркулювало завдяки електричній потузі. Навіть перон, що є візитівкою міста, вражав інженерними рішеннями. Його звели з бетону, а арочні конструкції тримаються на... валіках!
«Це компенсація коливань», — пояснює Роман Патик.
Ця система дозволяла конструкції витримувати вібрації від поїздів і була передовою для того часу. Але особливу увагу приділили безпеці. Перон був засклений, причому не простим склом, а броньованим, товщиною 6-7 мм.
«Всередині впаяна шестигранна сіточка... щоб воно, якщо навіть розбилося і впало, то нікого не покалічило. До дрібниць було це все продумане», — підсумовує експерт.
Більше про реальну історію української залізниці, дивись в проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
- Як в Україні відреагували на появу перших поїздів і чому вважали, що «корови не будуть доїтися»: цікаві спогади очевидців
- Нічних поїздів не було, а пасажири ночували де доводилося: як виглядав перший залізничний маршрут «Відень-Львів»
- Революція у поїздах: як Укрзалізниця оновлює старі плацкарти та запускає «вагони нового покоління»?