В Києві підбили підсумки двотижневої роботи велопрокату

Спецкор

5 вкрадених і 6 поламаних роверів – саме такими є результати відкриття громадського велопрокату у столиці. Чому крадуть велосипеди, з’ясовували журналісти Спецкору на 2+2.

Не прив’язані, без охорони та без автомату для сплати за проїзд – у багатьох киян нині виникає питання, як ровери з нового громадського велопрокату знайдуть, якщо їх вкрадуть.

У велосипеди вшиті GPS-модулі, окрім цього вони ще вмикають сигналізацію, але, попри це, за два тижні роботи велопрокату примудрились поцупити п’ять велосипедів. Знайшли тільки один.

Перший випадок веловандалізму трапився наступного ж дня після запуску прокату. Біля станції метро група п’яних підлітків просто їх порозкидала. Останній випадок був учора – велосипед волочили дорогою, а щоб заблоковані колеса крутилися, повиламували шпиці.

У Києві запрацював громадський велопрокат

Загалом за два тижні роботи окрім крадіжок пошкодили ще шість велосипедів. Скільки велосипедів просто закинули у кущі – ніхто навіть не рахував. Однак організатори велопрокату відзначають, що відсоток вандалізму в українській столиці нижчий, ніж, наприклад у Лондоні.

Мер Києва Віталій Кличко, що на собі тестував нові велосипеди, у соцмережі обурився крадіжкам і пообіцяв зі злодіями боротися:

"В нас ще є люди, які не хочуть жити у цивілізованому місті, і ми будемо з цим боротися. Будемо їх привчати", – повідомив столичний голова.

Взимку, коли закінчиться велосезон, у компанії велопрокату підіб’ють перші підсумки роботи неприв’язаних велосипедів. Згортати проект не планують, бо попит є – за два тижні роботи велосипедом проїхалося 4000 разів. А от камери спостереження на станціях велопрокату можуть і поставити.  

Як виглядають нові велосипеди та скільки коштує задоволення на них проїхатись, з’ясував Спецкор на 2+2.





03092026
Відключення світла взимку можуть створити чимало проблем. Дізнайтеся, які речі варто підготувати заздалегідь для тепла, освітлення та зв’язку.
Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей.