Чи зникли небезпечні маршрутки з українських доріг?

Спецкор

В Україні запрацював так званий "електронний кабінет" для автоперевІзників. За задумом чиновників, він має дати пасажирам відчуття безпеки у маршрутках.

Щодня зі столичного автовокзалу тисячі людей їдуть у різні міста України, найчастіше – маршрутками.

Мораторій на перевірки маршруток зняли після чорної п’ятниці. Так назвали 20 липня, коли у двох ДТП за один день за участю мікроавтобусів та вантажівок загинуло 15 осіб і 22 травмовано. Одна з причин такої кількості жертв – маршрутки були переобладнані  з вантажних бусів на пасажирські.

За місяць таких перероблених бусів значно поменшало, але вони є і в Укртрансбезпеці пояснюють, чому.

"Їх велика кількість на наших шляхах. Ми маємо дати перехідний період, час для того щоб вони переадаптувались. Оновити все за один день апріорі навіть фінансово неможливо", – каже В’ячеслав Дідківський, в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті.

Навіть після страшних аварій пасажири і досі керуються принципом "головне – їхати". Аби як пристосовані авто більшість з них зовсім не лякають.

Люди розкритикували офіційний девіз ДБР

Тепер якість окремо взятої маршрутки може перевірити будь-хто – в Україні запрацював спеціальний онлайн-сервіс. За задумом чиновників, він має полегшити підприємцям ліцензування, а головне – дати пасажирам відчуття безпеки у маршрутках. Достатньо ввести на сайті номерний знак буса та подивитись, чи офіційний він. Якщо ж ні, відправляти скарги з фото.

Чи зникли небезпечні бусики з доріг та як працює новий сервіс, з'ясовував Спецкор на 2+2.


Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей. 
02092026
Уявіть римський бенкет: навколо столу лежать гості, спираючись на лівий лікоть, слуги подають страви, а вечеря триває годинами...