"Золотий свисток". Як українські рефері багатіють під італійським кураторством

Журналіст 2+2 Констянтин Андріюк вирішив зануритись на саме дно корупційного болота вітчизняного футбольного арбітражу та все ж розкопати істину.

"Я з багатьма арбітрами розмовляв. Вони прямо говорять – так, нам пропонують і ми беремо", – ці слова Григорія Суркіса в концентрованому вигляді показують проблему вітчизняного суддівства. Після такої публічної заяви важко заперечувати факт хабарництва в арбітражній системі. Та якщо він має місце, чому це нікого не цікавить і головне, чому ніяк не карається?

Журналіст "2+2" Констянтин Андріюк вирішив зануритись на саме дно корупційного болота вітчизняного футбольного арбітражу та все ж розкопати істину. Журналістське розслідування було нелегким і тривалим, але його результат відкриває очі на приховані, деколи навіть і зовсім нахабні порушення закону арбітражної системи.

Костянтин Андріюк відвідав сусідні країни, зокрема Польщу, щоб порівняти їхню систему суддівства з нашою, поспілкувався з арбітрами та інспекторами, поставив чимало незручних запитань європейському куратору українських рефері П'єрлуїджі Колліні. Шкода лише, що на всі запитання і факти в італійця одна, на його думку, вичерпна відповідь: "Покажіть мені докази! Ви не маєте доказів".

Взагалі, на думку європейського куратора, стан справ в українському арбітражі просто чудовий. "У мене таке враження, що коли Колліна приїздить до України, то він бере рожеві окуляри", – говорить екс-арбітр Ігор Маковей.

Ось тільки запитання, чому ж наших суддів майже немає на міжнародних матчах, чому людей звільняють без пояснень, чому можливі відверто договірні матчі, залишаються без відповіді. В чому причина такої неуважності Колліни? Можливо, робить припущення автор "Золотого свистка", така "рожева картина світу" моє свої пояснення і в тому, що пан Колліна отримує в Україні зарплатню, і в тому, що під час його інспекційній Комітет арбітрів завжди влаштовує своєму кураторові "надзвичайно теплий прийом", і в тій чудовій нерухомості, яку він придбав в одному з найелітніших районів Італії.

Також "Золотий свисток" знайомить глядачів з реаліями приватного життя українських рефері. Чудові заміські будинки, дорогі авто, елітний рівень життя при невеликих офіційних зарплатах – все це доступне тим арбітрам, які не ставлять зайвих запитань. А з тими, кому болить доля українського футболу, надто не церемоняться – відсторонюють від роботи без жодних пояснень, навіть не показуючи оцінки за матч, які, згідно з правилами, є відкритою інформацією. "Ніхто не бачить цих оцінок – ні я, ні арбітри, ні асистенти. Якщо інспектор матчу скаже рефері його оцінку, і це якось дійде до Колліни, що він сказав, – все: на інспекторі поставлять хрест! Не будуть давати ігри. Можуть, навіть, вигнати. Настільки це закрито. Це – керованість суддями", –  розповідає Ігор Маковей.

Більше того, арбітрів та інспекторів, які пробували добитися справедливості, не просто відсторонюють від роботи, їх публічно називають зрадниками.

Дивіться сенсаційне розслідування корупції в вітчизняному футбольному арбітражі у фільмі "Золотий свисток" - у ВІДЕО.

Осінь 1938 року назавжди увійшла в підручники з медіаграмотності як класичний приклад того, як безмежна довіра до засобів масової інформації може спровокувати катастрофічні наслідки. 
1992 року мільйони британців зібралися перед екранами телевізорів, навіть не підозрюючи, що стануть учасниками одного з наймасштабніших психологічних експериментів в історії телебачення. 
Чому людство, маючи інструменти для перевірки будь-яких фактів за лічені секунди, продовжує вірити у вигадки? Відповідь ховається у глибоких механізмах роботи нашої психіки.
Сьогодні технологія діпфейку (deepfake), заснована на алгоритмах машинного навчання, дозволяє будь-кому згенерувати фальшиве відео просто на домашньому комп'ютері. 
16092026
Стародавні споруди, які пережили тисячі років дощів, спеки, вологості та морської води, давно не дають спокою науковцям…