А тепер уявіть, що після цього ви кілька тижнів живете за ґратами разом з людьми, яким справді потрібна допомога. І що б ви не казали — ніхто вам не повірить. Саме такою була реальність експерименту, який 1973 року назавжди змінив уявлення світу про психіатрію.
- Суть експерименту: як обдурити психіатрію — і залишитися в пастці
Психолог Девід Розенхан вирішив перевірити, наскільки точні психіатричні діагнози. Разом із сімома іншими добровольцями — серед них були медики, художник, домогосподарка — він звернувся до психіатричних лікарень США, удаючи слухові галюцинації. Симптоми були однакові: голоси говорили «порожнеча», «падіння», «пропасти» — терміни, які могли вказувати на глибоку тривогу або екзистенційну кризу.
Як тільки «пацієнтів» поклали до лікарень, вони одразу почали поводитися абсолютно нормально. Вони казали, що більше не чують голосів, що почуваються добре, і прагнули якнайшвидше залишити лікарню. Але лікарі їм не вірили. Всі вісім учасників були визнані психічно хворими. У семи поставили діагноз «шизофренія», у ще одного — «депресивний психоз».
Попри цілковито адекватну поведінку, виписували псевдопацієнтів не одразу: в середньому лише через 19 днів. Один з учасників провів у лікарні 52 дні. І навіть коли їх випускали, то не як здорових людей — а як пацієнтів із «шизофренією в ремісії». Ярлик залишався з ними назавжди.
- Зворотна гра: коли психіатри шукали симулянтів, яких не існувало
Результати шокували медичну спільноту. Деякі лікарі вважали, що їх не так легко обдурити, і викликали Розенхана на поєдинок: мовляв, надсилай нам псевдопацієнтів — ми всіх вирахуємо. І він погодився. Протягом трьох місяців клініка повідомила, що серед 193 нових пацієнтів виявила 41 «підозрілу» людину, а 19 з них визнала симулянтами.
Тільки от Розенхан... не надіслав нікому жодного псевдопацієнта. Клініка просто придумала собі симулянтів — бо шукала їх будь-де, навіть там, де їх не було. Тобто ситуація виявилася ще страшнішою: психіатрія не тільки не завжди помічає здорових людей серед пацієнтів — вона також здатна бачити хворобу там, де її зовсім немає.
- Найточніші діагнози — від інших хворих
А от найцікавіше — справжні пацієнти у лікарнях почали здогадуватися, що новенькі не схожі на звичайних хворих. Вони підходили до «підсадних» і казали: «Ти не можеш бути психічно хворим. Ти, мабуть, журналіст чи професор. Вас сюди підкинули». І це при тому, що весь медичний персонал — лікарі, медсестри, санітари — не побачив нічого дивного.
- Що довів цей експеримент?
Розенхан показав: психіатрична діагностика — не така точна, як здається. Інколи вона більше залежить від очікувань лікарів, від середовища, від ярликів, які навішують ще до першого огляду. Адже варто один раз назвати людину «божевільною» — і її кожна дія здається симптомом.
І хоча з часу експерименту минуло понад 50 років, дискусії не припиняються й досі. Одне ясно: ця історія назавжди змінила ставлення до психіатрії, змусила замислитися про етику, стигматизацію та межу між нормою і патологією.
Читай також:
- Гра престолів часів Русі: як донька Ярослава Мудрого посіла трон і стала найвідомішою королевою Угорщини?
- Чаша Аріанта – містичний скіфський артефакт, який знайшов український археолог: чому на нього полювали сотні?
- У скіфському кургані знайшли артефакти могутньої Ассирійської імперії: як вони там опинилися?