Вона жила 800 років тому: дослідники створили реалістичну модель середньовічної жінки на основі знайденого скелету

3D-модель усміхненої старої жінки з палицею назвали «Тора»…

Нещодавно археолог з Університетського музею Норвезького університету науки і технологій Еллен Грав познайомила світ із реалістичною моделлю жінки, яка жила майже 800 років тому в Норвегії. Вона назвала її «Тора». 3D-модель усміхненої старої жінки з палицею створили, використовуючи останки скелетів, знайдених у Норвегії.

Тора народилася наприкінці 1200-х років і жила в Тронхеймі, місті в центральній Норвегії. У той час середньовічний мегаполіс стрімко зростав і був заселений ремісниками та торговцями. Хоча письмових записів про Тору немає, археологи зібрали історію про життя цієї середньовічної жінки на основі підказок її скелетних останків і місця, де було ексгумовано її тіло.

«Ми знаємо, що її поховали на церковному подвір’ї біля вулиці, де жили купці, — розповіла Грав виданню Live Science. – Це говорить про те, що вона могла жити в родині купця. Оскільки Тора прожила приблизно 65 років, що вважається досить довго  для того періоду, ми вважаємо, що вона, мабуть, прожила досить хороше життя для свого часу».

Деформація хребта в скелеті Тори змусила Грав та її команду зробити висновок, що Тора, ймовірно, ходила згорбившись. Вона також не мала нижніх зубів і жила без них тривалий період часу до своєї смерті, що у купі із деформацією спини натякає на «ознаки важкої роботи».

Грав працювала з Томасом Фолдбергом, датським візажистом кіноіндустрії, щоб зробити Тору максимально реалістичною. На відміну від багатьох реконструкцій обличчя, які передбачають використання або рентгенівських променів, або комп’ютерної томографії, Фолдберг зосередився на скелеті Тори, щоб створити 3D-модель того, як могла виглядати ця середньовічна жінка. Для шкіри Тори Фолдберг використовував силікон і навіть «розмальовував вручну плями печінки та інші плями на її тілі».

«Кожне пасмо волосся в бровах, віях та волоссі на обличчі прикріплювалося одне за іншим, — сказала Грав. – Це справді дивовижна мистецька робота».

Для костюма Тори Маріанна Веделер, професор текстилю на кафедрі археології в Університеті Осло в Норвегії, досліджувала археологічні знахідки в цьому районі, які датуються часом життя Тори. Потім Веделер звернулася до місцевих кравчинь, щоб створити наряд для моделі.

«Нілле Глезель, досвідчена кравчиня вікінгів і середньовічних суконь, пошила для нас сукню Тори, використовуючи середньовічну техніку, — сказала Грав. – Вона пряла пряжу, виткала тканину та пофарбувала її в Rubia tinctorum. Потім вона вручну пошила сукню після реконструкції. Вона також зробила взуття».

Що стосується дружнього виразу Тори, то для науковців було дуже важливо дати глядачам відчуття теплої зустрічі, щоб краще зв’язати їх із середньовічною людиною.

«Люди завжди схильні думати, що середньовіччя було темним і важким, але були також радість і щастя, люди любили один одного, а деякі навіть прожили довге життя. Життя Тори було важким, але, мабуть, у неї були і хороші дні. Я сподіваюся, що люди дізнаються, що вони виглядали як ми, мали такі ж почуття, як і ми, і що вони були такими ж людьми, як ми», — сказала Грав.

Автор зображення: Åge Hojem, Університетський музей NTNU

Читайте також:

Перші години після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС чітко оголили головний принцип радянського керівництва — захищати честь мундира, навіть коли навколо плавиться пресований графіт і зашкалюють дозиметри. 
У 1960-х роках бразильський режисер Аугусто Буал вирішив повністю змінити правила театрального мистецтва і переніс сцену туди, де її ніхто не очікував побачити. Він створив так званий «невидимий театр». 
07052026
Згідно із законом збереження енергії, вона нікуди не зникає, а лише змінює форму.
Сьогодні сцена перетворюється на простір, де цифрові технології та інженерія працюють нарівні з режисером, щоб викликати у глядача максимальний емоційний відгук.
Коли ми говоримо про аварію на ЧАЕС, то часто згадуємо помилки персоналу чи фатальний збіг обставин під час експерименту. Проте справжня причина трагедії була закладена в фундамент станції ще на етапі креслень. 
Сучасну людину, яка щодня споживає гігабайти контенту, важко здивувати класичною театральною постановою.