Ведучі телеканалу 2+2 розповіли цікаві історії про те, що їм доводилося пережити заради зйомок у проектах. Деякі розповіді вражають, а окремі – змушують затамувати подих.
Геннадій Попенко, ведучий проекту «Загублений світ»
Одного разу, у студентські роки, для однієї ролі мені побрили все тіло... «Не роби так більше!» - сказав я тоді. Жахливе відчуття. (Сміється)
Максим Сухенко, ведучий та продюсер проекту «Загублений світ»
Перед тим, як стати продюсером та ведучим, я майже 20 років пропрацював репортером на різних українських телеканалах, тому пробував практично все, що можна, звісно ж, у рамках закону.
Багато і на багато чому літав світом, трохи плавав, стрибав з парашутом і спускався під воду, лазив у гори та в печери, що з моєю комплекцією не дуже комфортно. Був у спекотній Африці та засніженій Гренландії, спілкувався з людожерами та королями. Так, такі ще є. (Сміється)
Тому професійний екстрим – це звична частина роботи. Дружина кілька разів дуже напружувалася, коли перед відрядженнями, наприклад, до Іраку, мені рекомендували заповнити заповіт.
З незвичайного та ризикового, мабуть, відрядження до Гренландії – території вічних снігів. Там розташована американська авіабаза стратегічних бомбардувальників, що несуть ядерні бомби, а також станції управління супутниками. А також поїздки до зон бойових дій: Іраку, Лівану, Косово, Сьєрра-Леоне, Ліберії… Нині мало хто пам'ятає, але ще 10 років тому Україна посідала 5-те місце за кількістю миротворчих контингентів, що були розкидані по всьому світу. Наші миротворці успішно допомагали гасити війни у найгарячіших точках планети, ніхто й уявити не міг, що війна прийде і на нашу землю.
Нині, працюючи продюсером та ведучим, екстрим здебільшого залишився у відпочинку – ті ж самі гірські лижі, незвичайна кухня. Наприклад, нещодавно в рамках «Загубленого світу» готували програму про Мексику, так довелося перепробувати усі їхні екзотичні делікатеси: тарганів, коників-стрибунців... Все їстівне та навіть смачне!
Тепер у планах скандинавські делікатеси: хаукарль — в'ялене м'ясо акули, що протухла. І, напевно, потрібно спробувати сюрстремінг, протухлий шведський оселедець. Ці страви настільки ароматні, а точніше смердючі, що їх заборонено навіть відкривати у приміщенні, тож у студію з ними не пустили. Дочекаймося снігу і спробуємо на природі. (Сміється)
Катерина Нестеренко, ведуча програми «ДжеДАІ»
Якось перед випуском «ДжеДАІ» я зламала мізинець на нозі. Про перенесення зйомок навіть не йшлося, у нас же прямий ефір. Одягнувши свої найдовші штани, я вела випуск у взутті свого колеги — у черевиках 46 розміру! Це був єдиний варіант, тому що нога була забинтована і боліла. У будь-яке інше взуття нога просто не поміщалася.
Ще одна кумедна історія відбулася задовго до того, коли я жила в Італії. У Палермо приїхала знімальна група з України та попросила мене, за старою дружбою, допомогти в організації зйомки. Потрібно було відзняти сцену пограбування: розбити вітрину магазину та винести касу.
Дорогою до нашого готелю ми обговорювали організаційні моменти: де знайти локацію, з ким домовитися, до кого звернутися. І раптом побачили меблевий магазин зі скляними дверима, що тріснули — ми вирішили, що це доля! Господарями виявилася епатажна пара пенсійного віку. Дуже привітна, зговірлива та чуйна. Вони були щасливі стати учасниками нашої авантюри.
Ми викликали скляра, зробили заміри нових дверей, сплатили рахунок і почали готуватися до зйомок. Але як тільки ми розпочали процес і розбили скло... почався ґвалт! За кілька хвилин до нас приїхали 5 патрульних машин поліції. Люди із сусідніх будинків почали зачиняти двері та вікна. Слідом за патрульними примчали ще й друзі власників. Словом, піднялася така метушня! Телефонували навіть у консульство. Нам довелося довго пояснювати, що це зйомки, і ми не злочинці. (Сміється) На щастя, все обійшлося легким переляком, але таку пригоду я запам'ятаю назавжди!
За матеріалами Clutch
Дивися також: