Сьогодні його називають Небо. Він днями та ночами стоїть за артилерійською бусоллю, а здається ще «вчора» фотографував балерин у Харківському національному академічному театрі опери та балету.
«Я був фотографом. Фотографував переважно артистів театру. Дуже люблю балет. Це для мене — святе. Портрети, люди. Я багато фотографував дівчат з ХНАТОБ. Також працював з театром Шевченка», - згадує гвардієць.
До повномасштабного наступу росії на Україну Небо не мав жодного стосунку до військової служби. Проте, коли у його домівку потрапили уламки рашистської ракети і життя його дворічної дитини та коханої дружини були у великій небезпеці, чоловік твердо вирішив, що повинен захистити рідних та Батьківщину. Він відвіз родину до безпечного місця і повернувся до Харкова.
«З вокзалу пішов до військкомату. Наступного дня, я вже був у армії. Спочатку я потрапив до піхоти, але потім почав вчитись на артилериста. Тоді перевели на командира гармати – каже український захисник – У мене є стимул, бажання: мою дитину образили, як і сотні інших наших дітей. Я не буду цього терпіти!»
Слава Україні та її мужнім захисникам!
Читайте також: