Останні дослідження Університету Кертіна свідчать, що вівтарний камінь, який є центральним елементом у Стоунхенджі, ймовірно, походить із північно-східної Шотландії, пише видання arkeonews. Це відкриття кидає виклик давнім переконанням про валлійське походження каменю, адже нові дані вказують на можливість його транспортування з відстані понад 700 кілометрів.
Дослідники з Кертіна, використовуючи передові методи аналізу віку та хімічного складу мінералів у фрагментах вівтарного каменю, дійшли висновку, що він може походити зі скель Оркадського басейну в Шотландії. Це підкреслює надзвичайні здібності неолітичних спільнот у транспортуванні важких вантажів на великі відстані, можливо, навіть через море, близько 2 600 року до нашої ери.
Раніше вважалося, що вівтарний камінь належить до групи валлійських синіх каменів, проте дослідження Кертіна чітко диференціює його від порід з Уельсу. Провідний автор дослідження, аспірант Ентоні Кларк, наголосив, що їхні аналізи показують унікальний хімічний відбиток, який однозначно вказує на шотландське походження каменю. Це відкриття ставить перед науковцями питання про те, як доісторичні люди змогли здійснити настільки складну логістичну операцію.
Дослідження не лише розкриває нові аспекти історії Стоунхенджа, а й підкреслює високий рівень організації суспільства в період неоліту. Співавтор дослідження, професор Кріс Кіркланд, зазначив, що транспортування такого масивного каменю на відстань понад 700 кілометрів було б неймовірно складним завданням, що передбачає існування розвинених торговельних мереж та значну суспільну координацію.
Читай також: