Секрети легендарного Стоунхенджа: вівтарний камінь транспортували із Шотландії, з відстані 700 км

Як доісторичні люди змогли здійснити настільки складну логістичну операцію?..

Останні дослідження Університету Кертіна свідчать, що вівтарний камінь, який є центральним елементом у Стоунхенджі, ймовірно, походить із північно-східної Шотландії, пише видання arkeonews. Це відкриття кидає виклик давнім переконанням про валлійське походження каменю, адже нові дані вказують на можливість його транспортування з відстані понад 700 кілометрів.

Дослідники з Кертіна, використовуючи передові методи аналізу віку та хімічного складу мінералів у фрагментах вівтарного каменю, дійшли висновку, що він може походити зі скель Оркадського басейну в Шотландії. Це підкреслює надзвичайні здібності неолітичних спільнот у транспортуванні важких вантажів на великі відстані, можливо, навіть через море, близько 2 600 року до нашої ери.

Раніше вважалося, що вівтарний камінь належить до групи валлійських синіх каменів, проте дослідження Кертіна чітко диференціює його від порід з Уельсу. Провідний автор дослідження, аспірант Ентоні Кларк, наголосив, що їхні аналізи показують унікальний хімічний відбиток, який однозначно вказує на шотландське походження каменю. Це відкриття ставить перед науковцями питання про те, як доісторичні люди змогли здійснити настільки складну логістичну операцію.

Дослідження не лише розкриває нові аспекти історії Стоунхенджа, а й підкреслює високий рівень організації суспільства в період неоліту. Співавтор дослідження, професор Кріс Кіркланд, зазначив, що транспортування такого масивного каменю на відстань понад 700 кілометрів було б неймовірно складним завданням, що передбачає існування розвинених торговельних мереж та значну суспільну координацію.

Читай також:

Взаємодія людини з дикою природою часто базується на хибних романтичних уявленнях. В іспанській Барселоні ця ілюзія перетворилася на гостру міську проблему
22082026
Майже вісім кілометрів під поверхнею Тихого океану панують умови, які здаються непридатними для життя: абсолютна темрява, температура води трохи вище нуля та колосальний тиск...
Архітектурні злочини проти української спадщини часто чинилися під виглядом «благочестивого оновлення». Михайлівська церква у Переяславі, збудована у 1743–1750 роках, є видатним зразком українського бароко.
Межа між дикою природою та домашнім затишком у сучасних мегаполісах стирається на очах. 
Інженерна думка азійських конструкторів регулярно руйнує стереотипи щодо звичних механізмів. Сувора лінійна геометрія рухомих сходів залишилася в минулому.