Поки Золота Орда остаточно йшла в історію, на українських землях починалася велика політична гра, результати якої ми відчуваємо навіть сьогодні. Проєкт дослідника історії Акіма Галімова розкрив деталі того, як саме українські землі опинилися в епіцентрі територіального переділу між литовцями, поляками та московитами.
Велике князівство Литовське та Руське, яке роками було нашим «державним дахом», зіткнулося з новою загрозою — Московським царством. Московія не просто хотіла нових земель, а проголосила своєю метою загарбання всіх руських територій і вже на початку XVI століття Чернігівщина та Смоленщина опинилися під окупацією Московії.
Щоб не зникнути з мапи світу під тиском східного сусіда, литовсько-руські еліти вирішили шукати порятунку в союзі з Польщею, що призвело до підписання Люблінської унії у 1569 році.
«За цим документом утворювалася спільна держава — Річ Посполита. Формально це була федерація з єдиним королем, спільними грошима та сеймом, де права шляхти — польської, литовської та української — мали бути рівними», — зазначив Акім Галімов.
Але диявол, як завжди, ховався в деталях. На папері все виглядало як чесне партнерство, але в реальності відбувся масштабний адміністративний перерозподіл: українські землі (Київщина, Волинь, Поділля, Брацлавщина) були повністю вилучені зі складу Литви і передані під пряме управління польської Корони. Польща почала впроваджувати свою систему — воєводства. Корона польська контролювала майже всю сучасну територію України за винятком Криму та південних степів, де панувало Кримське ханство під протекторатом Османської імперії.
«Згодом з'ясовується, що Польща сприймала населення етнічних українських земель не як рівних партнерів, а як васалів. Це стосувалося навіть нашої знаті, якій рівність прав обіцяли лише в офіційних документах», — пояснив дослідник.
Ця ілюзія рівності протрималася трохи менше століття. Поступово ставало зрозуміло, що нові господарі не збираються рахуватися з місцевими традиціями та вірою. Соціальна напруга зростала, а обіцяні свободи залишалися порожніми словами на пергаменті.
Як амбітний проєкт спільної європейської держави став поштовхом до майбутніх кривавих повстань, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: