Пожежна частина в монастирі: на Рівненщині ченці сформували добровільну пожежну команду

Це перша в Україні команда із ченців, яка розміщується просто у монастирі…

Нетипова для України пожежна частина відкрилася у монастирі в Гурбах на Рівненщині. Ченці Свято-Воскресенського чоловічого монастиря ПЦУ на Повстанських могилах сформували добровільну пожежну команду, до складу якої увійшли: настоятель, архімандрит Онуфрій та благочинний, ігумен Лука.

«Хто, як не ми маємо робити добро і допомагати людям? Не дай Боже, щоб пожежі траплялися, але як станеться, то зможемо швидше приїхати на місце і почати гасити вогонь до приїзду рятувальників. Це все на добровільних засадах і не лише у вільний від молитви час. Не в рясах, звісно, будемо виїжджати, костюмами і всім потрібним нас забезпечили. Як буде потреба — зайшли, одягнулись і поїхали. Це такий послух ченців, щоб допомагати при потребі», — пояснив настоятель монастиря.

Команда пожежників-священнослужителів буде обслуговувати сусідні села Мізоцької тергромади. Аде перед тим, як починати працю, ченцям проведе навчання служба порятунку.

«Приїдуть до нас в Гурби навчати. Ми зі свого боку підготували гараж. Обігрів його взимку, паливо, мастильні матеріали — все беремо на своє утримання. Я буду, як головний пожежник команди, ми застраховані, маємо відповідну водійську категорію», — зауважив архімандрит Онуфрій.

З такими людьми Україна – непереможна нація!

Читайте також:

Сучасна британська політика щодо України обґрунтовується на глибокому стратегічному розрахунку. Лондон не просто дає нам зброю — він будує нову архітектуру безпеки, яка назавжди блокує російський імперіалізм.
03072026
Якщо зайти на розкопки давньоримського міста Помпеї, то на багатьох перехрестях можна побачити великі глиняні амфори з відбитими горловинами. Це були перші громадські пісуари.
Військова форма завжди диктувала тренди повсюдної моди. Це історичний факт. Звичайнісінький в'язаний світло на ґудзиках та закрита маска від вітру насправді ховають у собі деталі наймасштабнішої битви 19 століття.
Світовий вплив Великої Британії сьогодні рідко вимірюється військовою силою напряму. Натомість дедалі частіше йдеться про дипломатичну мережу, історичні зв’язки та так звану «м’яку силу», яка працює не через примус, а через інституції та партнерства.