Нове дослідження пропонує захопливу перспективу: ознаки марсіанського життя можуть бути приховані в його товстих шарах глини. Як пише видання livescience, це відкриття, опубліковане в журналі Nature Astronomy 16 червня, базується на аналізі даних з орбітального апарату NASA «Марсіанська розвідувальна орбітальна станція» і проливає світло на давнє минуле Марса.
Товсті, багаті на мінерали шари глини, знайдені на Марсі, є потужним свідченням того, що Червона планета протягом тривалого часу в давньому минулому мала потенційно придатні для життя середовища. Для утворення глини необхідна рідка вода, і ці шари, що сягають сотень метрів у товщину, ймовірно, утворилися близько 3,7 мільярда років тому. Тоді умови на Марсі були значно теплішими та вологішими, ніж нині.
Чому глина на Марсі така особлива?
Ріанна Мур, одна зі співавторок дослідження, пояснила, що в тих місцях на Марсі, де багато води, але поверхня рівна (без великих гір чи ярів), умови дуже стабільні. Ця стабільність допомагає зберегти середовище, яке могло б підтримувати життя протягом тривалого часу.
На Землі ми бачимо подібні товсті шари глини там, де волого і немає сильної ерозії, яка могла б змити новоутворені мінерали. Проте досі незрозуміло, як саме особливості марсіанської поверхні та її клімат у минулому вплинули на утворення цих глиняних шарів.
Де саме знаходили глину?
Вчені уважно вивчили 150 глиняних родовищ. Вони аналізували їхню форму, розташування та наскільки близько вони знаходились до давніх озер чи річок, використовуючи дані NASA.
Дослідники виявили, що більшість глини розташована в низинах біля стародавніх озер, а не там, де колись бурхливо текли річки. Це означає, що м'які хімічні зміни, що відбувалися в стоячій воді, у поєднанні з меншою руйнівною дією (ерозією), допомогли глинам зберегтися протягом мільярдів років. Іншими словами, глина краще утворюється і зберігається там, де переважає хімічне вивітрювання (зміни породи під дією води та інших речовин), а не фізичне руйнування від швидких потоків води.
Марсіанська кліматична загадка
Отримані дані також вказують на те, що на Марсі інтенсивне хімічне вивітрювання могло порушити звичайний баланс між вивітрюванням (розкладанням порід) та кліматом. Вуглекислий газ, який виділявся з марсіанських вулканів мільярди років тому, ймовірно, залишався в атмосфері довше. Це робило планету теплішою та вологішою – саме такі умови, на думку вчених, сприяли утворенню глини.
Дослідники також припускають, що глина могла поглинати воду і вбирати різні хімічні речовини, не даючи їм реагувати з навколишніми породами та утворювати карбонати.
Це дослідження відкриває нові можливості для пошуку ознак життя на Марсі. Можливо, саме в цих давніх глиняних відкладеннях приховані ключі до розгадки однієї з найбільших таємниць Всесвіту. Чи зможемо ми коли-небудь розшифрувати їхні секрети? Час покаже.
Читай також: