Але мало хто згадає, що однією з тих зірок був… шимпанзе, на ім'я Баблз. Він не співав, не грав у фільмах і не давав інтерв’ю. Проте в його житті було все: агент, готелі, приватні авіаперельоти й навіть чайна церемонія з мером японського міста Осака.
Історія Баблза — це історія водночас чарівна і тривожна. Вона зачіпає не лише спогади про ексцентричність Майкла Джексона, а й глибші питання: що ми вкладаємо в поняття «улюбленець»? Чи може тварина бути частиною шоу?
Баблз народився 30 квітня 1983 року в дослідницькому центрі в Техасі — там, де розводили приматів для експериментів. І вже тоді його шлях обіцяв бути зовсім не типовим. Через вісім місяців його придбав сам Майкл Джексон — через Боба Данна, знаменитого дресувальника, який працював з Голлівудом.
Починалося все, як казка. Спершу Баблз жив у будинку родини Джексона в Лос-Анджелесі, а згодом переїхав у справжню мрію дитинства — до маєтку Неверленд. Там у нього було ліжечко, власний туалет і доступ до домашнього кінотеатру з цукерками. Він не просто був поруч — він став частиною життя Джексона, таким собі мовчазним братом, якого співак брав навіть на студійні записи.
Коли у 1987 році Джексон вирушив у всесвітній тур з альбомом Bad, поруч із ним летів і Баблз. У Токіо вони жили в готелі з двома спальнями. У Японії мавпа справді стала культурним шоком: під час візиту до мера Осаки Баблз пив зелений чай і спокійно сидів поруч із поплегендою, мов повноправний дипломат.
Баблз навіть фігурував у кліпі Liberian Girl, був на студії під час запису альбому, мав агента й, як подейкували, навіть особистого охоронця. На вечірках він «працював у кімнаті» — вміло переходив від одного гостя до іншого, привертаючи всю увагу. Був, фактично, частиною іміджу Джексона, живим уособленням його бажання створити окремий, добріший світ.
Та навіть у казках бувають неспокійні повороти. До 2000-х років Баблз, як і всі шимпанзе, подорослішав. І став агресивним. Небезпечним для дітей. У 2003 році його перевели до дресувальника, а згодом — у заповідник для великих мавп у Флориді.
Там, серед зелені та спокою, Баблз живе з 2005 року. Більше не роздає автографи, не п’є чай із мерами й не ходить по «місячному сліду» Джексона. Але він і досі пам’ятає Майкла — принаймні, так вважають доглядачі. У 2010 році його навідувала Ла Тойя Джексон. І попри все — спадок Майкла продовжує сплачувати витрати на його утримання.
Можливо, Баблз — це не лише екзотичний улюбленець, а й дзеркало людських фантазій про дружбу, славу й самотність.
Читай також: