Телеканал 2+2 готує до прем’єри чотирисерійну драму «Окуповані» про українців, які перебуваючи в окупації, продовжують боротьбу. Головну роль в серіалі зіграла популярна акторка Анастасія Капінус. За сюжетом, під час наступу російських військ її героїня разом із сином опиняється в оточені росіян.
Зйомки серіалу проходили на Київщині, в будинку, мешканці якого пережили окупацію. Анастасія каже, що відчуття реальності на знімальному майданчику просто зашкалювала.
— Настю, які у вас спогади про 24-те лютого?
- В мене мала бути зйомка у фільмі. Будильник стояв на шосту ранку. Десь о 5.40 я прокинулася через те, що чоловік дуже гучно збирався на роботу. Я розлютилася на нього і раптом почула якийсь гуркіт та гавкіт з квартири сусідів. Мені здалося, що вони грають із собакою. Ось наскільки я не могла повірити, що почалася повномасштабна війна, — я б радше подумала, що сусіди до світанку грають із собакою. Потім зайшов чоловік і сказав, що нас бомблять, — і мій світ вмить рухнув… Я разів п’ять запитала: «Так, а на роботу мені що, не потрібно йти?» Я стояла розгублена, гуглила складові тривожної валізи й вперше побачила вибух.
— Де ви перебували у перший день великої війни?
— Ми, великою компанією, разом із собаками, спали у підвалі будинку, який був непристосований до того, щоб там перебували люди. Там було холодно, дуже брудно, для сидіння було кілька піддонів. «Спали» — це гучно сказано, бо ми чули вибухи та весь час читали новини.
— 25-го зранку, коли ми вирішили евакуюватись із Києва, а я зрозуміла, що можу не повернутися додому, мене охопила паніка, — продовжує Настя. — Ми не знали, куди їдемо. Ми не знайшли, де зупинитися. Просто рушили, щоб не опинитися в окупації. Пам’ятаю, як ми побачили колону наших військових. Пам’ятаю хлопця у протисонцевих окулярах, що із посмішкою їхав на танку, він був у дуже завзятому настрої. В нашій машині почалась істерика від думки, що вони можуть померти. Згадую, як бабуся казала мені, що війна — це дуже страшно… А я слухала це із повагою та легковажністю, як про пережиток історії, і не думала, що війна станеться зі мною.
— Цього літа ви брали участь у зйомках драми «Окуповані». Як це — знімати про війну, коли вона ще триває?
— Якраз про це і треба знімати — про нас! Про справжність. Про те, з чим довелось зіштовхнутися. Художні твори мають викривати епоху. А створювати їх варто рефлексуючи. Такі серіали, як «Окуповані», мають на меті показати, що ми Є! І що вибір за нами, якими нам бути — слабкими або сильними.
— До якої сцени готувалися найбільше?
— В серіалі є сцена викриття. Вона була найважчою. В житті складно змінювати свою думку про когось або про щось. Тому зйомка цього епізоду давалася непросто. Але атмосфера на майданчику була дуже дружньою — цей настрій завжди задає режисер. Тому навіть страшні, драматичні сцени знімалися легко. Коли звучало «стоп», ми перемикалися і поверталися до реальності та відчуття безпеки. Звісно, кажу про відносну безпеку, адже ми всі ходимо під небом, що стає подекуди ворожим.
Про те, на яких локаціях знімали серіал, який момент за час війни був для акторки найважчим та яким очікує омріяний день нашої Перемоги – про це читайте у повному інтерв’ю Анастасії Капінус виданню «Факти»
Читай також: