Московське СІЗО Лефортово: чому командирів «Азов» туди перевели, і що розповідають про в'язницю колишні в'язні

Гроші

Вже понад місяць захисники Маріуполя перебувають у російському полоні...

Вже понад місяць захисники Маріуполя перебувають у російському полоні на окупованому Донбасі. Досі на найвищому рівні ведуться перемовини щодо їхнього звільнення. За повідомленнями російських ЗМІ, командирів полку «Азов» утримують окремо – у московському СІЗО Лефортово.

«Факт переведення в СІЗО столиці може свідчити про те, що стосовно керівників полку «Азов» слідчі дії ведуться або у провадженні ФСБ, або веде слідчий комітет», - вважає незалежний адвокат Микола Полозов.

Лефортово – це в'язниця найсуворіша в рф, насамперед за умовами утримання, обмеження можливості комунікацій із зовнішнім світом. У 30-ті тут закінчили свої дні: маршал Василь Блюхер, прем'єр-міністр Латвії Хуго Целміньш. Пізніше в камерах цього СІЗО були Олександр Солженіцин, Валерія Новодворська, молодший син Йосипа Сталіна Василь. Свого часу в Лефортово опинився і письменник Едуард Лимонов. Ось що він згадує про проведений там час:

«У місці, де сходяться всі три частини літери «К», знаходиться великий пульт. Сиділи ми по двоє, троє у кам'яних мішках-пеналах, сусідів нам міняли раз на кілька місяців. Коли виводили, то стражники видавали тріскаючі звуки, стискаючи в руці металевий кругляш із мембранною, – попереджали «Ведемо державного злочинця». По дорозі були дерев'яні комори-мішки, в які у разі появи зустрічного зека нас ховали».

Подробиці – у відео:

Читайте також:

Коли ми говоримо про давню релігію України, то одразу згадується Перун, дерев’яні ідоли та реформа князя Володимира. Проте релігійне життя на наших землях вирувало за 1000 років до того.
18052026
Вісімнадцять масивних елементів давнього костюма лежали в невеликій ямі на глибині всього 30 сантиметрів поблизу села Снятичі. 
18052026
Літня спека здатна перетворити автомобіль на справжню замкнену духовку...
Незважаючи на війну в Україні знімається кіно. Восьмисерійний серіал «Пригоди козака Виговського» — це не лише історія з гумором і пригодами, а й візуальне свято, у якому вдалося поєднати автентику XVII століття з постмодерною стилізацією.