Без сну та часу на їжу: студентів татарстанського коледжу змушують збирати іранські дрони-вбивці

Гроші

«Добровольці» скаржаться, що працювати часом доводиться по кілька днів поспіль…

У Татарстані студентів Політехнічного коледжу змушують збирати іранські дрони-убивці. За даними журналістів-розслідувачів, кілька сотень студентів коледжу «Алабуга Політех» виявились залученими до складання іранських дронів Шахед.

«До нас перевели студентів з інших проектів та підрозділів, тому що на нього всі сили та гроші зараз кинули», - розповіла студента «Алабуга Політех» Олена.

Студентам суворо заборонено розповідати про свою роботу. Інакше – штраф, від півтора до двох мільйонів рублів. При цьому збирачі дронів отримують офіційну зарплату – приблизно 30-40 тис рублів на місяць. Деякі «добровольці» скаржаться, що працювати часом доводиться по кілька днів поспіль, без сну та практично без часу на їжу.

«Студентів, у всіх, хто задіяний у виробництві «човнів» (саме так особливою мовою алабуги називаються дрони-камікадзе) служба безпеки економічної зони відбирає телефони та читають їхнє листування», - розповів у своєму розслідуванні журналіст видання «Протокол» Олександр Савельєв.

Чому студенти не можуть відмовитися від збору дронів, а їхні батьки не можуть забрати своїх дітей із коледжу? Які обов'язкові предмети запровадили у ВУЗі, які прямо вказують на підготовку молодих росіян до війни? Подробиці дивіться у відео:

Читайте також:

Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей. 
02092026
Уявіть римський бенкет: навколо столу лежать гості, спираючись на лівий лікоть, слуги подають страви, а вечеря триває годинами...