"Там зовсім інший світ. Тут на кону гроші, там – життя, – впевнений Олександр Нікулишев, доброволець батальйону "Айдар". – Як не йти туди? Сказати всім, у кого є сім'ї: не йдіть, у вас діти? А туди підуть оці хлопці дев'ятнадцятирічні?"
Повернувшись додому на "дембель", Олександр одружився, дочекався народження первістка, але все одно не полишив спроб повернутися на фронт.
"Звичайно, я це не схвалюю. Перші дні у мене просто була істерика, коли він сказав, що хоче йти. Але дійшло до того, що він не може тут знайти собі роботу, та все звелось до того, що він може себе реалізувати тільки там, як він каже, що це те, що у нього виходить найкраще, – ділиться Анна Нікулишева, дружина бійця. – Я знаю, що він повернеться і у нас буде міцна родина. Початок уже є, залишилось тільки дочекатися повернення тата".
Історія родини Олександра не поодинока. Багато бійців відмовляються залишатися у тилу та знову беруть до рук зброю. Причини різняться, але однією з основних є відсутність можливості реалізувати себе та знайти своє призначення на "гражданці".
"Будь-який ветеран знає, що він робить. Я копаю яму для того, щоб у ній можна було сховатися від бою, я не просто копаю яму, я життя рятую, якщо я стріляю, я не когось хочу вбити, я захищаю того, хто стоїть за моєю спиною. Сім'я важлива, і вона не викреслюється, але вона йде у другу чергу", – пояснює військовий психолог Андрій Козінчук.
Психолог розповідає, що у таких випадках захисники потребують розуміння та підтримки з боку рідних та друзів, а іноді й допомоги спеціалістів, щоб заново навчитися жити у мирному соціумі.
Чому війна стає бажанішою за життя поруч із родиною, розкаже військовий психолог Андрій Козінчук у соціальному проекті Дембель на 2+2.