Вже ввечері першого дня повномасштабного вторгнення він прийняв свій перший бій, який визначив подальше життя.
Сьогодні позивний «Кракен» добре відомий у лавах 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Його військовий шлях розпочався 24 лютого 2022 року, коли окупанти зайшли в Суми. Тоді 18-річний хлопець разом з однолітками вирішив, що не залишить своє місто без опору.
«Перший день, мені всього 18 років, навкруги стріляють, б'ють із РПГ, летять гранати. Ми біжимо, переступаємо через тіла – дякувати Богу, не наші, а окупантів. З одного боку, відчуваєш шалений адреналін, а з іншого – невимовний страх», — пригадує Кракен ті події.
Мотивація була простою та дієвою – захистити родину, жінок і дітей, адже в місті залишалося мало військових підрозділів, здатних стримати навалу. Батьки та друзі підтримали його рішення, багато хто з товаришів теж став до зброї. За чотири роки в армії він пройшов шлях від бійця роти охорони до розвідника та командира відділення ударних дронів.
Свій за свого
Після деокупації Сумщини підрозділ Кракена переформатували в окремий батальйон, де вони підписали контракти. А коли їхній досвідчений командир перевівся до 58-ї ОМПБр, хлопці не вагаючись пішли за ним.
«За своїм командиром ми почувалися, як за кам'яною стіною. Коли він запропонував піти разом із ним, ми не вагалися. Усі знали, що 58-ма – це бригада з нашої області, і там служить багато наших знайомих. Зараз ми вже окрема рота БПЛА», - розповів боєць.
Сніг замість води та втрати, які неможливо забути
Війна навчила Кракена виживати в умовах, які важко уявити у 21 столітті.
«Ворог охопив нашу позицію на 270 градусів. Тривали постійні стрілецькі бої та штурми. Боєкомплект ми мали, а от води не було зовсім. Це був лютий. На бліндажі лежала клейонка зі снігом – ми збирали його, щоб хоч якось втамувати спрагу. Єдина стежка до нас постійно прострілювалася ворожим кулеметом, пройти нею було нереально. Тоді наш дрон зміг скинути лише півлітрову пляшку води. А нас багато, серед нас поранені... Отак і виживали ті два дні», - пригадує військовий.
Та найважчим ударом для Кракена стала втрата близьких друзів. 14 лютого 2024 року під час оборони позиції біля Вугледара в один день загинули п'ять його побратимів. Троє з них були поруч із ним із перших днів захисту Сум.
Був у житті військового і кризовий момент, коли він самовільно залишив частину (СЗЧ). Через сімейні обставини та відмову у відпустці він поїхав додому. Проте, як зізнається Кракен, він знав, що повернеться у свій підрозділ і продовжить службу:
«Побув удома 40 днів, побив байдики. Побачив, що війна нікуди не зникла і навпаки, стало гірше – мої рідні Суми дуже сильно потерпають від ударів окупантів. Тоді я усвідомив, що треба вже повертатися. Не буде жодної користі від того, що я просто сидітиму вдома поки триває війна».
Увесь час перебуваючи вдома захисник щодня зідзвонювався з побратимами, які розповідали йому бойову обстановку.
«Вони казали: «Братику, відпочивай, але недовго – повертайся». Я знав все, що там відбувається, тому ментально від війни так і не відключився. А у свій крайній день у Сумах я поїхав на кладовище. Провідав усіх своїх загиблих хлопців і остаточно зрозумів: треба повертатися до своїх», - відверто розповів Кракен.
«Випускайте Кракена»
Але навіть у найважчі часи на фронті завжди залишається місце для солдатського гумору та курйозів. Свій позивний 22-річний командир отримав зовсім випадково, і завдячує цим соціальним мережам.
«Чому саме такий позивний? Один із побратимів знімав відео для ТікТоку. І якось ролик, де я вилажу з «бехи» (бойової машини піхоти – прим.), залетів аж на два мільйони переглядів. Він наклав на нього трек «Випускайте Кракена». Відео стало шалено вірусним, усі навколо почали кликати мене Кракеном. Так це ім'я і закріпилося за мною дотепер», - з усмішкою пригадує військовий.
Війна майбутнього: чому дрони змінюють усе
Кракен одним із перших зрозумів, що майбутнє бойових дій належить безпілотним системам. Починаючи з польотів на базових «Мавіках» у Серебрянському лісі, де дрони запускали буквально з бліндажа, він пройшов фахову підготовку у Києві та став оператором FPV-дронів.
«Зараз усе зав'язано на безпілотниках. Суто розвідників чи снайперів залишається дедалі менше. Цю сферу необхідно невпинно вивчати. FPV-дрони – складна річ. Перші три дні навчання нічого не виходило, я навіть думав, що це не моє. Але на четвертий день узяв пульт – і полетів ідеально», – поділився захисник.
На питання про те, що робитиме після перемоги, Кракен відповідає чітко: спочатку поїде на пару місяців відпочивати на океан. Але після відпустки планує повернутися до війська, щоб будувати кар'єру офіцера, адже українська армія сьогодні є однією з найсильніших та найперспективніших у світі.
Тим, хто уникає служби, радить сумлінно працювати на заводах і донатити на потреби Сил оборони. Тих же, хто лише вагається, закликає обирати підрозділ, де є друзі – серед своїх адаптація проходить значно легше.
Про таємниці навчання на FPV-пілота, правду про виплати для молоді 18-24 років та те, чому його дзвінок о 12-й ночі шокував військових рекрутерів – дивіться у повному інтерв'ю:
Читай також: